1. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»

тамувати

тамувати – гамувати

Маючи спільний суфікс, розрізняються початковими приголосними т, г. Частково можуть вступати в синонімічний зв'язок.

Основний зміст дієслова тамувати – стримувати плин, рух чого-небудь; не давати чомусь виявлятися повною мірою. Вживається зі словами: кров, сльози, кашель, плач, сміх, стогін, страх, дихання і под. "Навіть поранені тамували стогін у собі" (Олесь Гончар).

Гамувати – втихомирювати, припиняти щось. Виступає у сполученні з лексемами: (гамувати) спрагу, стукіт серця, холод, хвилювання; ворогів, розбишак, непокірних, сварливих тощо. "Гамуючи шалене биття серця, піднімаюсь по сходах" (Юрій Мушкетик); "Усі (козаки) пішли ще повесні на поклик Петра Сагайдачного гамувати на Чорнім шляху кримчаків та турків" (Іван Ле).

Іменник біль може поєднуватися з обома дієсловами. Тамувати біль означає терпіти страждання, пересилюючи себе, а гамувати біль – це намагатися припинити його або принаймні хоч заспокоїти. "Напружуючи всі сили, тамуючи біль, підтягуючи за собою автомат і рацію, він поповз по слизькій, вистеленій мохом землі" (Семен Скляренко). "Для гамування болю лікар виписав дівчинці спеціальні ліки".

Джерело: «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тамувати — тамува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. тамувати — Тамува́ти. Припиняти, гальмувати, перешкоджати. ● Тамувати розвій (поступ) - гальмувати розвиток, перешкоджати розвиткові. Але ся справа, хоть як тамує розвій буковиньского руского народа, не є ще найгіршою кривдою Русинів (Б., 1895, 6, 1) // порівн. пол. Українська літературна мова на Буковині
  3. тамувати — (кров) зупиняти, затримувати; (порив) стримувати; (голод) угамовувати, заспокоювати; (спрагу) гамувати. Словник синонімів Караванського
  4. тамувати — ТАМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. 1. Зупиняти, затримувати вільний рух, плин чогось. Андрій розстебнув на грудях френч і підніс високо вгору поранену руку, .. це він тамував кров (Ю. Яновський); – Живемо... Звичайнісінька рана... Ага, друга. Ух, ти!.. Словник української мови у 20 томах
  5. тамувати — -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Зупиняти, затримувати вільний рух, плин чогось. || у сполуч. зі сл. пориви, бажання, прагнення тощо. Стримувати чиїсь дії, угамовувати, заспокоювати когось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. тамувати — ЗУПИНЯ́ТИ (примушувати когось, щось стати, спинитися), СПИНЯ́ТИ, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИ розм., ЗАПИНЯ́ТИ діал.; ЗАТРИ́МУВАТИ із сл. хода, біг і т. ін. Словник синонімів української мови
  7. тамувати — Тамува́ти, -му́ю, -му́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. тамувати — ТАМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. 1. Зупиняти, затримувати вільний рух, плин чогось. Андрій розстебнув на грудях френч і підніс високо вгору поранену руку,.. це він тамував кров (Ю. Янов., II, 1958, 172); — Живемо… Звичайнісінька рана… Ага, друга. Словник української мови в 11 томах
  9. тамувати — Тамува́ти, -му́ю, -єш гл. 1) Останавливать, удерживать. Кровцю тамовали. Гол. І. 93. Тиха вода греблю рве, а бистра тамує. Ном. № ЗОЗО. Словник української мови Грінченка