убирати

ОДЯГАТИ, прибирати, причепуряти, вичепуряти, виряджати, б. з. строїти; (чим) прикрашати; (чоботи) взувати; п! ЧЕПУРИТИ.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. убирати — убира́ти 1 дієслово недоконаного виду одягати кого-небудь убира́ти 2 дієслово недоконаного виду збирати врожай розм. убира́ти 3 дієслово недоконаного виду втягати щось усередину, насичуватися чим-небудь Орфографічний словник української мови
  2. убирати — див. їсти Словник синонімів Вусика
  3. убирати — УБИРА́ТИ¹ (ВБИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УБРА́ТИ (ВБРА́ТИ), уберу,́ убере́ш, док., кого, що. 1. Одягати кого-небудь (рідко щось) взагалі або певним чином (відповідно до якоїсь події, якогось свята і т. ін.). [Кукса:] Гей, свашки, приданки!... Словник української мови у 20 томах
  4. убирати — Прибери й пенька та буде за Панька. І погана дівчина гарно убрана буде виглядати кращою. Убери, жінко, кожух, бо тя бити буду. Чоловік прирік, що виб'є жінку за якусь провину, а нехотячи щоб її боліло, велів убрати кожух, бо й слова свого хотів додержати. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. убирати — I (вбирати), -аю, -аєш, недок., убрати (вбрати), уберу, убереш, док., перех. 1》 Одягати кого-небудь (рідко щось) взагалі або певним чином (відповідно до якоїсь події, якогось свята і т. ін.). || Одягати гарно, наряджати. || Забезпечувати одягом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. убирати — ЗАБРУДНИ́ТИ (зробити кого-, що-небудь брудним), ВИ́БРУДНИТИ, ЗАКАЛЯ́ТИ розм., ОБКАЛЯ́ТИ розм., ПОКАЛЯ́ТИ розм., СКАЛЯ́ТИ розм., ЗАМА́ЗАТИ розм., ВИ́МАЗАТИ розм., ПОМА́ЗАТИ розм., УБРА́ТИ (ВБРА́ТИ) розм., ЗАДРИ́ПАТИ розм., ЗАГИ́ДИТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  7. убирати — УБИРА́ТИ (ВБИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УБРА́ТИ (ВБРА́ТИ), уберу́ убере́ш, док., перех. 1. Одягати кого-небудь (рідко щось) взагалі або певним чином (відповідно до якоїсь події, якогось свята і т. ін.). [Кукса:] Гей, свашки, приданки!... Словник української мови в 11 томах