чаклун

Відьмак, маг, ЧАРІВНИК, чорнокнижник, характерник, з. химородник, кн. чародійник, а. шаман, п! ЗНАХУР

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чаклун — див. чародій Словник синонімів Вусика
  2. чаклун — ЧАКЛУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто займається чаклунством. В селі дехто діда зве чаклуном, але це брехня, бо він до церкви ходить (М. Стельмах); Наприкінці 70-х, особливо на початку 80-х, у нашому суспільстві посилилась тяга до окультизму. Словник української мови у 20 томах
  3. чаклун — чаклу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. чаклун — -а, ч. 1》 Людина, яка займається чаклунством. || нар.-поет. Казковий персонаж, який впливає магічними діями на природу й людей; чарівник. 2》 перен., розм. Людина, яка робить усе надзвичайно вміло, вправно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чаклун — ЗНА́ХАР (людина, що лікує немедичними засобами та займається чаклуванням), ЗНА́ТНИ́К заст., ВОРОЖБИ́Т заст., ЗНА́ХОР (ЗНА́ХУР) рідко, ШЕПТУ́Н рідко. (Павло:) Нема нуднішої болісті, як зуби. (Яким:) Є такі знахарі, що замовляють (М. Словник синонімів української мови
  6. чаклун — Чаклу́н, -на́; -луни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чаклун — ЧАКЛУ́Н, а́, ч. 1. заст. Людина, яка займається чаклунством. В селі дехто діда зве чаклуном, але це брехня, бо він до церкви ходить (Стельмах, II, 1962, 259); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  8. чаклун — Чаклун, -на м. Колдунъ, чародѣй. Словник української мови Грінченка