1. Словник української мови в 11 томах

чаклун

ЧАКЛУ́Н, а́, ч.

1. заст. Людина, яка займається чаклунством.

В селі дехто діда зве чаклуном, але це брехня, бо він до церкви ходить (Стельмах, II, 1962, 259);

*У порівн. Петро Іванович говорив про себе, а людям здавалося, що він, як той чаклун, зумів відгадати їхні помисли і говорить про них (М. Ю. Тарн., День.., 1903, 203);

// нар.-поет. Казковий персонаж, який впливає магічними діями на природу й людей; чарівник.

Раз у раз пригадувалося їй чудове «Лебедине озеро» і красуня-дівчина, яку злий чаклун перетворив на лебедя (Забіла, Катруся.., 1955, 78);

— Бачать втікачі, що води в морі стало вдвоє менше, і почали благати чаклуна, що пролітав на чарівному килимі: — Врятуй нас, великий чарівнику. Віддячимо тобі вдесятеро (Тулуб, Людолови, II, 1957, 28).

2. перен., розм. Людина, яка робить все надзвичайно вміло, вправно.

Режисер — цей чаклун фільмування — замислився надміру (Ю. Янов., V, 1959, 119);

Лікар в очах хворої людини — добрий чаклун, який знає і що болить, і чому болить, і чим можна зарадити лихові (Веч. Київ, 26.XII 1968, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чаклун — Відьмак, маг, ЧАРІВНИК, чорнокнижник, характерник, з. химородник, кн. чародійник, а. шаман, п! ЗНАХУР Словник синонімів Караванського
  2. чаклун — див. чародій Словник синонімів Вусика
  3. чаклун — ЧАКЛУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто займається чаклунством. В селі дехто діда зве чаклуном, але це брехня, бо він до церкви ходить (М. Стельмах); Наприкінці 70-х, особливо на початку 80-х, у нашому суспільстві посилилась тяга до окультизму. Словник української мови у 20 томах
  4. чаклун — чаклу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  5. чаклун — -а, ч. 1》 Людина, яка займається чаклунством. || нар.-поет. Казковий персонаж, який впливає магічними діями на природу й людей; чарівник. 2》 перен., розм. Людина, яка робить усе надзвичайно вміло, вправно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. чаклун — ЗНА́ХАР (людина, що лікує немедичними засобами та займається чаклуванням), ЗНА́ТНИ́К заст., ВОРОЖБИ́Т заст., ЗНА́ХОР (ЗНА́ХУР) рідко, ШЕПТУ́Н рідко. (Павло:) Нема нуднішої болісті, як зуби. (Яким:) Є такі знахарі, що замовляють (М. Словник синонімів української мови
  7. чаклун — Чаклу́н, -на́; -луни́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. чаклун — Чаклун, -на м. Колдунъ, чародѣй. Словник української мови Грінченка