чуйний
(- вухо) сприйнятливий, сторожкий; (- серце) чулий; (до чого) чутливий; Б. З. свідомий, при пам'яті; (- старих віком) бадьорий, не здитинілий.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- чуйний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
- чуйний — ЧУ́ЙНИЙ, а, е. 1. Те саме, що чутки́й. – Якби хто біг, то було би чути, у мене вухо чуйне (І. Франко); Чуйне солдатське вухо вловило у завиванні хуртовини далеку, ледь чутну рушничну стрілянину (А. Словник української мови у 20 томах
- чуйний — чу́йни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- чуйний — чуйна, чуйне. 1》 Який швидко й легко сприймає що-небудь за допомогою органів чуття (слуху, нюху і т. ін.). || діал. Який прийшов до пам'яті, опритомнів. Чуйний сон — неглибокий, сторожкий сон. 2》 Те саме, що чулий 3). 3》 Те саме, що чутливий 3). || до чого, на що. Вразливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- чуйний — ЧУ́ЛИЙ (сповнений уважного, доброзичливого ставлення до людей), ЧУ́ЙНИЙ, ЧУТЛИ́ВИЙ, ЧУТКИ́Й, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, СПІВЧУТЛИ́ВИЙ, ЖАЛІСЛИВИЙ, ЖА́ЛІСНИЙ (схильний до жалості, співчуття). До "тайних" (в'язнів) була собі дівчина як дівчина.. Словник синонімів української мови
- чуйний — Чу́йни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- чуйний — ЧУ́ЙНИ́Й, чу́йна́, чу́йне́. 1. Який швидко й легко сприймає що-небудь за допомогою органів чуття (слуху, нюху і т. ін.).- Якби хто біг, то було би чути, у мене вухо чуйне (Фр. Словник української мови в 11 томах