1. Словник української мови у 20 томах

чуйний

ЧУ́ЙНИЙ, а, е.

1. Те саме, що чутки́й.

– Якби хто біг, то було би чути, у мене вухо чуйне (І. Франко);

Чуйне солдатське вухо вловило у завиванні хуртовини далеку, ледь чутну рушничну стрілянину (А. Головко);

Хропуть чуйні коні, хапаючи ніздрями важкий сморід тліючого ганчір'я, горілої сажі, газу недавно вибухлих мін (О. Гончар);

// діал. Який прийшов до пам'яті, опритомнів.

Сестра Меланія зовсім чуйна була: хоч очі од спання помаліли, та дивилися .. жваво (Марко Вовчок);

* Образно. Вслухаюся в чуйну, дрімливу тишу, боюсь її сполохать, ледве дишу (М. Драй-Хмара);

// перен. Умілий, вправний до чого-небудь.

Отак, наче спадщина поколінь, дісталися Миколі чуйні руки до різьби і дороге дерево для різьби (М. Стельмах).

2. Те саме, що чу́лий 3.

Мої спогади я присвячую молодим, сміливим і чуйним, їм віддаю я на суд юнацькі помилки й перемоги, щоб збудити їхні думки, щоб спонукати їх на шукання яскравіших просторів і горизонтів (Ю. Яновський);

– Треба стояти лицем до мас, бути чуйним, культурним, діловим, – говорив він, проводжаючи обох аж до дверей (А. Шиян);

Чуйне ставлення до колишніх фронтовиків, інвалідів війни, піклування про сім'ї тих, хто не повернувся з полів битв, було і буде найпершим обов'язком (з публіц. літ.).

3. Те саме, що чутли́вий 3.

Література – жива річ, і вона надзвичайно чуйна, можливо, чуйніша за всі інші мистецтва (Ю. Смолич);

// до чого, на що. Вразливий.

Це так заболіло її, чуйну на всяку образу, що вона .. в гірких думках пролежала до вечора (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. чуйний — (- вухо) сприйнятливий, сторожкий; (- серце) чулий; (до чого) чутливий; Б. З. свідомий, при пам'яті; (- старих віком) бадьорий, не здитинілий. Словник синонімів Караванського
  2. чуйний — див. Добрий Словник синонімів Вусика
  3. чуйний — чу́йни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  4. чуйний — чуйна, чуйне. 1》 Який швидко й легко сприймає що-небудь за допомогою органів чуття (слуху, нюху і т. ін.). || діал. Який прийшов до пам'яті, опритомнів. Чуйний сон — неглибокий, сторожкий сон. 2》 Те саме, що чулий 3). 3》 Те саме, що чутливий 3). || до чого, на що. Вразливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. чуйний — ЧУ́ЛИЙ (сповнений уважного, доброзичливого ставлення до людей), ЧУ́ЙНИЙ, ЧУТЛИ́ВИЙ, ЧУТКИ́Й, ПРИХИ́ЛЬНИЙ, СПІВЧУТЛИ́ВИЙ, ЖАЛІСЛИВИЙ, ЖА́ЛІСНИЙ (схильний до жалості, співчуття). До "тайних" (в'язнів) була собі дівчина як дівчина.. Словник синонімів української мови
  6. чуйний — Чу́йни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. чуйний — ЧУ́ЙНИ́Й, чу́йна́, чу́йне́. 1. Який швидко й легко сприймає що-небудь за допомогою органів чуття (слуху, нюху і т. ін.).- Якби хто біг, то було би чути, у мене вухо чуйне (Фр. Словник української мови в 11 томах