шана

Значення в інших словниках

1. шана — I повага, пошана, шаноба, шанобливість II див. ура; честь Словник синонімів Вусика
2. шана — [шана] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
3. шана — ША́НА, и, ж. 1. до кого – чого і без дод. Почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь; пошана. Ой, спасибі ж тобі, Хмелю, Й превелика шана, Що врятував Україну Від польського пана!... Словник української мови у 20 томах
4. шана — ша́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
5. шана — -и, ж. 1》 до кого – чого і без додатка. Почуття поваги, що ґрунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь; пошана. || Шанобливе ставлення до когось, чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. шана — ПОВА́ГА (почуття, ставлення до когось, чогось, яке ґрунтується на визнанні його заслуг, позитивних якостей тощо; вияв такого почуття), ПОВАЖА́ННЯ, ПОША́НА, ША́НА, ШАНУВА́ННЯ, УШАНУВА́ННЯ (ВШАНУВА́ННЯ), ШАНО́БА, ПРИЗНА́ННЯ, РЕСПЕ́КТ (РЕШПЕ́КТ) заст. Словник синонімів української мови
7. шана — ША́НА, и, ж. 1. до кого — чого і без додатка. Почуття поваги, що грунтується на визнанні великих чеснот, суспільної ваги або позитивних якостей кого-, чого-небудь; пошана. Словник української мови в 11 томах
8. шана — Шана, -ни ж. Почтеніе, уваженіе, честь. Життя панське, та шана собача. Грин. 235. Ой я водила і визволяла, а мені молодій одна шана. н. п. Ти окрив його красою, шаною царською. К. Псал. 47. Словник української мови Грінченка