шептун

Значення в інших словниках

1. шептун — див. брехливий; чародій Словник синонімів Вусика
2. шептун — ШЕПТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто говорить, співає і т. ін. пошепки, дуже тихо. В останні роки з'явилося чимало сортів отих виконавців [пісень]: хрипуни, шептуни, шелестуни тощо (з газ.). 2. Той, хто поширює чутки, поговори, потайні розмови. Словник української мови у 20 томах
3. шептун — шепту́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
4. шептун — -а, ч., розм. 1》 Той, хто говорить, співає і т. ін. пошепки, дуже тихо. 2》 Той, хто поширює чутки, поговори, потайні розмови. || Той, хто доносить на кого-небудь. 3》 Той, хто, чаклуючи, промовляє наговір, нашепт, приворот. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. шептун — ДОНО́ЩИК, ДОНО́СНИК, ДОНО́ШУВАЧ, ВИКА́ЗУВАЧ, ВИКА́ЖЧИК розм., Я́БЕДНИК розм., Я́БЕДА розм., ФІСКА́Л розм., НАВУ́ШНИК розм., ВУ́ХО розм., ШЕПТУ́Н розм., НАШІ́ПТУВАЧ розм., КОНФІДЕ́НТ зах., СТУКА́Ч розм.; СЕКСО́Т розм., ЛЯГА́ВИЙ розм., заст. Словник синонімів української мови
6. шептун — ШЕПТУ́Н, а́, ч., розм. 1. Той, хто говорить, співає і т. ін. пошепки, дуже тихо. В останні роки з’явилося чимало сортів отих виконавців [пісень]: хрипуни, шептуни, шелестуни тощо (Літ. Укр., 17.XII 1968, 4). Словник української мови в 11 томах
7. шептун — Шептун, -на м. Знахарь, пришептывающій. Мнж. 14. Словник української мови Грінченка