шпигати

Колоти, штирхати, штрикати, копирсати; (словами) жалити, уражати, підштрикувати, дошкуляти, пускати шпильку; (- думки) тривожити, непокоїти; (на що) НЕОС. тягнути, муляти, поривати, сов. підмивати; док. ШПИГНУТИ, відважити соли, пришити гаплик, укинути ґедзика.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

шпигати — див. дошкуляти; колоти Словник синонімів Вусика
шпигати — ШПИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що. 1. Колоти, тикати чим-небудь гострим, колючим. Хлоп знадвору із обухом, Баба з вилами в дворі. Лис крізь дірку скочив духом... “Шпигай, жінко! Він в дірі!” (І. Франко); // Жалити, кусати (про комах). Словник української мови у 20 томах
шпигати — шпига́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
шпигати — -аю, -аєш, недок., перех. і неперех. 1》 Колоти, тикати чим-небудь гострим, колючим. || Жалити, кусати (про комах). || Викликати відчуття уколу (про вітер, холод і т. ін.). || Про відчуття болю як від уколу. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
шпигати — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм. Словник синонімів української мови
шпигати — Шпига́ти, -га́ю, -га́єш, -га́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
шпигати — ШПИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і неперех. І. Колоти, тикати чим-небудь гострим, колючим. Хлоп знадвору із обухом, Баба з вилами в дворі. Лис крізь дірку скочив духом… "Шпигай, жінко! Він в дірі!" (Фр. Словник української мови в 11 томах
шпигати — Шпига́ти, -га́ю, -єш гл. 1) Колоть. 2) Говорить колкости. Все оттак заведуться ласкавими словами одно одного шпигати. МВ. ІІ. 82. Почав його батько докірними словами шпигати. Харьк. г. Словник української мови Грінченка