ядучий
(дим) їдкий, гризький; (газ) Р. отруйний; (вітер) дошкульний, щипучий; П. (біль) нестерпний, пекучий, (колір) різкий, крикливий; (вираз) УЩИПЛИВИЙ, жовчний, д. ядушливий.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ядучий — ЯДУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який спричиняє сильне подразнення (у 2 знач.); їдкий. Ядучий дим стелився над степом (А. Шиян); Вечеря затягнулася, надворі споночіло, а господарі й урядники їли, пили, смалили ядучий тютюн (М. Словник української мови у 20 томах
- ядучий — яду́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- ядучий — -а, -е. 1》 Який спричиняє сильне подразнення (у 2 знач.); їдкий. || рідко. Те саме, що отруйний 1). || Сильний, різкий, холодний. || Спричинений чимсь їдким. || З несвіжим, затхлим, важким для дихання повітрям. || перен. Нестерпний, пекучий (про почуття). Великий тлумачний словник сучасної мови
- ядучий — БО́ЛІСНИЙ (який завдає муки, душевних страждань), БОЛЮ́ЧИЙ, ПЕКУ́ЧИЙ підсил., ГРИЗО́ТНИЙ рідше, ГРИЗУ́ЧИЙ рідше, БОЛЯ́ЧИЙ рідко; ЖАГУ́ЧИЙ, ЯДУ́ЧИЙ (нестерпно пекучий); ЩЕМЛИ́ВИЙ, ЩЕМКИ́Й, ЩЕМЛЯ́ЧИЙ (який завдає тривожно-солодкого болю). Словник синонімів української мови
- ядучий — ЯДУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який спричиняє сильне подразнення (у 2 знач.); їдкий. Ядучий дим стелився над степом (Шиян, Переможці, 1950, 200); Вечеря затягнулася, надворі споночіло, а господарі й урядники їли, пили, смалили ядучий тютюн (М. Ол. Словник української мови в 11 томах