бідувати

з нуждою битися; нужду терпіти; жити з бідою; годувати злидні; битися як риба об лід; перебиватися з копійки на копійку; (голодувати) їсти сухий хліб; на одному сухому хлібі сидіти; трубити в кулак; перебиватися з хліба на воду (на чорному хлібі); жити на воді та біді.

А наліво — без копійки Б’ється з нуждою студент (Руданський, 1, 1972, с. 59); Жила собі удова коло Києва… Терпіла вона превелику нужду та вбожество (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 287); Привикайте, зостаючись дома, жити із бідою (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 186); [Мирон:] Хто тут годує злидні, того вони й там знайдуть (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 108); [Петро:] Хіба без мене мало є таких сіромах, що б’ються, як риба об лід, з своїм безталанням і ніяк не виб’ються з гіркої нужди? (Панас Мирний, 6, 1970, с. 151); – Так, мій добрий ака, заробітки нікчемні. Перебиваєшся, як аллахові угодно – з копійки на копійку (Ле, Роман міжгір’я, 1953, с. 107); – Побачимо, що ти заробиш на тій фермі. – А тобі все мало!обзивався Павло… – Не мало, а люди зі своєї роботи щось мають, а ти весь вік сухий хліб їси (Тютюнник, Вир, 1964, с. 131); Худе і болізне лице казало, що нужда була її неабияка; що приходилось, видно, бідолашній дівчині багато днів на одному сухому хлібі сидіти (Панас Мирний, 2, 1970, с. 428); Кожухи, свити погубили і з голоду в кулак трубили, така нам лучилась пеня (Котляревський, 1, 1952, с. 72); Так і жили Глущуки – з хліба на воду перебиваючись (Чорнобривець, Визволена земля, 1959, с. 7); Він [Степан Кирилович] неохоче брав з собою дружину, бо знав, що вона розкидає всю свою і його платню на всілякі непотрібні речі та ще й боргів наробить, а потім півроку треба буде перебиватись на чорному хлібі і сплачувати крамарям за їхні залежалі, браковані товари (Ткачук, Назустріч волі, 1984, с. 28); Як же ти завернеш вдову, адже правду каже. Не для утіхи рипить клумак у містечко, бо живе на воді та біді (Большак, Образа, 1980, с. 25).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бідувати — (жити в бідності) злидарювати, старцювати, злиднювати, (жити в біді, горі) горювати, діал. капарити// битися в злиднях, годувати злидні, жити на воді та біді. Словник синонімів Полюги
  2. бідувати — бідува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. бідувати — Поневірятися, терпіти нужду, злидарювати, зазнавати скрути, нести важкий хрест, р. бідити, злиднювати, горювати. Словник синонімів Караванського
  4. бідувати — -ую, -уєш, недок. Жити в бідності, нужді, терпіти злидні, нестатки. || Жити в горі; горювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. бідувати — БІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Жити в бідності, нужді, терпіти злидні, нестатки. Бідують люди та й руки ломлять, до Бога моляться та просять, щоб лихо минулося (з переказу); Плати нам не підвищили .. Словник української мови у 20 томах
  6. бідувати — Де один панує, там сотня бідує. Це один живе у розкоші, там інші мучаться у злиднях. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. бідувати — I бідити, горювати, жебракувати, животіти, злидарити, злидарювати, кавпіти, каландити, каланити, капарити, капцаніти (діал.), наймитувати, нидіти, поневірятися, потерпати (від чого), скніти, старцювати, убожствувати Фразеологічні синоніми... Словник синонімів Вусика
  8. бідувати — БІДУВА́ТИ (жити в бідності, терпіти нестатки), ЗЛИДАРЮВА́ТИ підсил., ЗЛИДНЮВА́ТИ підсил. розм., БИ́ТИСЯ підсил. розм., СТАРЦЮВА́ТИ підсил. розм., НУЖДА́ТИСЯ підсил. рідше., НУЖДУВА́ТИ підсил. рідко. НУЖДУВА́ТИСЯ підсил. рідко. КАПА́РИТИ зах. Словник синонімів української мови
  9. бідувати — Бідува́ти, -ду́ю, -ду́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. бідувати — БІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Жити в бідності, нужді, тернітн злидні, нестатки. — І дивні ті люди: бідує, горює, гине з голоду, а нічого не радить собі, не запобігає лихові… (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  11. бідувати — Бідувати, -дую, -єш гл. Бѣдствовать, терпѣть несчастье. П'є п'яниця неділю.... п'є п'яниця другую, а я бідна бідую. Чуб. V. 585. Лучче мені жінку мати, як самому бідувати. Чуб. Словник української мови Грінченка