1. Словник фразеологічних синонімів

дурень

(недалека, обмежена людина) набитий (безнадійний, заплішений) дурень, зневажл.; дурна (слабка, капустяна, рідко садова) голова, зневажл.; безпросвітний туман; туман вісімнадцятий, діал.; (нерозумна і вперта людина) мідний лоб; (людина, позбавлена кмітливості) голова з вухами, лайл.; (не здатна ні до чого людина, телепень – лайл.) дурне сало [без хліба]; олух царя небесного.

Тільки набиті дурні гадають, що можна упослідити й принизити цілу країну… (Загребельний, 6, 1981, с. 147); Найбільший сором – стояти за грубою. Туди ставлять тільки безнадійних дурнів (Микитенко, Кадильниця, 1959, с. 14); Після кількох зустрічей із лікарем Бруно переконався, що його новий знайомець – заплішений дурень, і почав собі з нього кепкувати (Бокаччо, Декамерон, переклад М. Лукаша, 1964, с. 503); А Голуб бачить та сміється: «А що? Попавсь – от тобі й на! Вже, певно, голова дурна…» (Глібов, Вибрані твори, 1957, с. 43); Старовинна мудрість доводить, що на слабкі голови влада впливає погано (Микитенко, 2, 1957, с. 494); [Михайло:] Капустяна твоя голова! Іди в ченці, коли такий богобоязливий! (Карпенко-Карий, 1, 1960, с. 180); Де зберуться два-три дурні, безпросвітні тумани, зараз кажуть, що на світі наймудріші – то вони (Кримський, Вибране, 1965, с. 214); Блискучі надії батька на Грицеву будущину давно розвіялись. Професор просто сказав йому, що Гриць «туман вісімнадцятий», що ліпше зробить, коли відбере його додому і назад заставить гуси пасти (Франко, 2, 1950, с. 59); Розламано навпіл напасників мідні лоби, застиглим очам вже не видяться слава й паради, одрубано руки, придатні лиш для похвальби, що в двері ломились твої, Сталінграде (Голованівський, Поезії, 1955, с. 126); – Голово з вухами! Хоч при людях кажи на мене ти! – сказала Онися, торкнувши його по руці (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 127); – Дурне ти сало без хліба, – говорить жінка в свитині, – погань отака (Стельмах, 1, 1982, с. 276); Для нього [попа] кожний учень був «пеньок», сало дурне, «баняк», «халява», «стерво собаче», а також «йолоп», «бовдур» і «олух царя небесного» (Левада, Ріки невпинна течія, 1984, с. 27). Пор.: дурний.

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурень — ду́рень іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дурень — Йолоп, бевзь, бевзень, бовдур, блазень, глупак, бельбас, кеп, недоумок, телепень; дурник, дурило, дурбило, дурбас, дуринда, дурко, набитий дурень. Словник синонімів Караванського
  3. дурень — [дуреин'] -рн'а, ор. -рнеим, м. (на) -рнеив'і/-рн'і, мн. -рн'і, -рн'іў Орфоепічний словник української мови
  4. дурень — -рня, ч. 1》 розм. Розумово обмежена, тупа людина. 2》 Назва гри в карти. || Той, кого обіграли в цій грі. Залишити в дурнях. Без дурнів — а) по-справжньому, у повну силу; б) серйозно, всерйоз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дурень — Бодай той дурень здох, іцо кохавсь у двох. Прокляття. Хай згине кожен, що розлюблює двох дівчат нараз. Від дурня чую, тай йому не дивуюсь. Іронічна відповідь тому; що називає іншого дурнем. Два дурні стали- радити, якби то свою біду згладити. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. дурень — син. альоша, баняк, ванька, гриць, демон, дупель, дятел, толя, тундра, чепушило. дурний, агресивний, примітивний: лось. дурний, упертий: йо, муфлон. дурний, з претензією на високий соціяльний статус: стопир. дурний, наївний: горніст. Словник жарґонної лексики української мови
  7. дурень — див. дурний Словник синонімів Вусика
  8. дурень — валя́ти (кле́їти) ду́рня. 1. Робити дурниці, безглузді вчинки; поводитися не так, як слід. Петрусь сів. Просто на вогкий, холодний гравій.— Хлопчики, викидайте мене разом з добром, більше я ні на що не здатен.— Кинь дурня клеїти!... Фразеологічний словник української мови
  9. дурень — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ у знач. ім. (психічнохвора людина), БЕЗУ́МНИЙ рідше, ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, ДУШЕВНОХВО́РИЙ рідше, НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., ПСИХІ́ЧНИЙ розм., ПСИХОПА́Т розм., ПСИХ розм., ШИЗОФРЕ́НІК розм., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм., СКАЖЕ́НИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  10. дурень — Ду́рень, -рня, -рневі, -рнем, -рню! Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. дурень — ДУ́РЕНЬ, рня, ч. 1. розм. Розумове обмежена, тупа людина. Хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти (Укр.. присл.., 1955, 248); Осел прислів’я нагадав, А я до байки приладнав: Нехай не забувають люди, Що дурень всюди дурнем буде (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  12. дурень — Дурень, -рня м. 1) Дуракъ. Скоріш дурень одурить розумного, як розумний дурня на розум наведе. Ном. № 6155. Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю, а я тебе, дурню, словами голублю. Чуб. V. 1114. Хто скаже: «дурню», на того буде огонь пекельний. Єв. Мт. V. 22. Словник української мови Грінченка