1. Словник фразеологічних синонімів

дурниця

(щось незначне, несуттєве) півтора людського; масляні вишкварки; (нісенітниця) сон рябої кобили; химині кури.

[Гнат:] І видумає старий чорт півтора людського! Хто ж бачив, що парубки з дівчатами під сіном стоять та ще й цигарки курять? (Карпенко-Карий, Вибрані п’єси, 1970, с. 77); [Дем’ян:] Та годі вам гризтись за масляні вишкварки! От нещасливий день: послідній [останній] раз зібралися, а згоди нема, тілько [тільки] сварка (Карпенко-Карий, Вибрані п’єси, 1970, с. 81); Блеф, сон рябої кобили – так можна б назвати більшість статей. Особливо яскравий такий сон рябої кобили появився в одному напівпорнографічному бульварному журнальчику, що друкувався в Амстердамі (Гуцало, Парад планет, 1984, с. 116); Хома невірний і лукавий завзято вовтузився коло гною із вилами-згрелями в руках і… зараз ніхто б не сказав, що чоловік спить, а Химині кури бачить (Гуцало, Парад планет, 1984, с. 87).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурниця — дурни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дурниця — ДРІБНИЦЯ, пусте; (- річ) непотріб; (- слова) бридня, нісенітниця, маячня, казна-що, чортибатька-що, обр. сон рябої кобили; (- вчинок) неподобство, дурість; ЖМ. дармівщина. Словник синонімів Караванського
  3. дурниця — [дурниц'а] -ц'і, ор. -цеийу Орфоепічний словник української мови
  4. дурниця — -і, ж., розм. 1》 Щось несуттєве, маловажне, незначне; дрібниця. || Предмет, що не заслуговує на увагу, не вартий нічого. || у знач. присудк. сл. Не варте уваги. 2》 Нерозумний, необдуманий, безглуздий учинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дурниця — Дурниці вареники й вареники — інша справа борщ: хоч поганий, так до біса. Жартома, коли є мало смачних вареників, але багато поганого борщу. Не лакомся Грицю на дурницю. Коли хочуть щось дістати легким коштом. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. дурниця — див. дрібниця; нісенітниця Словник синонімів Вусика
  7. дурниця — на дурни́чку (на дурняка́), зневажл. Задарма, безкоштовно. А були й інші думки в Сідалковського: а чому б і не повечеряти на дурничку? Тим більше є запрошення (О. Чорногуз); — Слухай! — гукаю чмуру…— Свайба (весілля) у нас. Треба вишибалу. Фразеологічний словник української мови
  8. дурниця — БЕЗГЛУ́ЗДЯ (поведінка, вчинки і т. ін., що суперечать здоровому глузду), НІСЕНІ́ТНИЦЯ, ДУ́РІСТЬ розм., ДУ́РОЩІ мн., розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ГЛУ́ПСТВО заст., ІДІОТИ́ЗМ підсил розм., ІДІО́ТСТВО рідше, БО́ЗНА-ЩО підсил. розм., КА́ЗНА-ЩО підсил. розм. Словник синонімів української мови
  9. дурниця — Дурни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. дурниця — ДУРНИ́ЦЯ, і, ж., розм. 1. Щось несуттєве, маловажне, незначне; дрібниця. Пан ще й розгнівався, що його панську голову якісь сільські жінки клопочуть такою дурницею… (Мирний, II, 1951, 158); Юра закусив губу. Словник української мови в 11 томах