забутися

(не зберегтися в пам’яті) вилетіти (вивітритися, випасти) з голови; відійти в минуле, книжн.; піти в непам’ять; відійти (канути) в забуття, книжн.

Все те, що складала [Оленка] на папері, одразу й вилетіло з голови. Оголосила по-своєму (Кучер, Трудна любов, 1960, с. 347); Геть вивітрилася з голови висока кравцева наука, бо була як хворобливе сновидіння, тож і сподівався [Іван], що зараз прокинеться і вся ця мана розвіється димом (Збанацький, Пригоди Івана Коструба, 1984, с. 210); – Щось пам’ятаю… Пам’ятаю.., Тільки зовсім було випало з голови (Збанацький, 2, 1964, с. 49); Все, що снилось-говорилось, Не відходило в минуле… (Рильський, Сад над морем, 1955, с. 24); Про тую жалоби за продану Денисові землю ніхто і не згадував, – вона вже пішла в непам’ять (Грінченко, 2, 1963, с. 423); Найголовніше ж у цих двох роках це те, що відійшла у забуття його страшна ганьба – перебування в полоні (Ле, Право молодості, 1957, с. 231); А може… той пам’ятний вечір давно канув у забуття (Гуреїв, Друзі не зраджують, 1959, с. 35).