нерухомо

(перев. з сл. стати, стояти сидіти, зупинитися та ін.) як (мов, наче і т. ін.) укопаний (умурований, вритий); як (мов, наче і т. ін.) стовп (пень, скеля); як (мов і т. ін.) кам’яний [стовп]; як (мов, немов і т. ін.) з каменю (мармуру) виточений (виструганий).

Кінь, що як укопаний стояв, як стріла зірвався і помчав вподовж долини (Панас Мирний, 5, 1970, с. 88); А Ярошенко стояв на місці, як укопаний, і до чогось уже прислухався (Васильченко, 1, 1959, с. 195); Стали ми обидві, як укопані, та й стоїмо, дивимось одна на друга, неначе зроду не бачились (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 11); Перед нами з’явилася, наче вкопана, наче з землі виросла – тітка (Кобилянська, 1, 1962, с. 161); Марія ломила мовчки руки.., а Івоніка станув як вритий (Кобилянська, 2, 1962, с. 228); Злякався хлопчик, аж поблід: Стоїть як стовп і не тікає (Глібов, Вибрані твори, 1957, с. 49); Карпо встав з лави і став, неначе стовп (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 331); Гнат не пручався: він стояв, як покірна дитина, або, краще, як пень, з котрим можна все зробити (Коцюбинський, 1, 1961, с. 76); Карпо стояв, неначе скеля (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 340); Михалчевський стояв, немов кам’яний (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 259); Молодиці водили очима слідком за її рукою, а Мелашка стояла, мов кам’яна (Нечуй-Левицький, 3. 1965, с. 376); Лице її було сумне, задумане; очі. немов сном повилися – змеркли; вона сиділа, як з каменю виточена, ні поворухнеться, ні заколихається (Панас Мирний, 2, 1970, с. 424); Довго вона сиділа так німа, мовчазна, нерухома, немов з мармуру вистругана (Панас Мирний, 4, 1970, с. 462).