попоїсти

(трохи з’їсти, вгамувати голод) кинути (покласти) на зуб (на зуби) що; заморити черв’яка (черв’ячка, рідше гробачка); задушити [в пузі] комара, жарт.; (дуже багато з’їсти, наїстися) укласти в копи, заст., жарт.; набити черево, зневажл.: напхати пельку, вульг.

Ви собі дома, може, хоч який сахар маєте, а нам і на зуб нічого покласти (Панч, Синів не віддам! 1959, с. 23); – Я раніше, коли села ще не знав, теж, бувало, заморював черв’ячка всячиною (Григір Тютюнник, Вогник далеко в степу, 1979, с. 19); Порфир, заморивши черв’яка, знічев’я розглядав давні фотографії (Гончар, 6, 1979, с. 90): [Дорош:] Сідай лиш отут поруч, поговоримо та гробачка заморимо та й рушимо далі (Кропивницький, 5, 1959, с. 282); Хлопець поспішав додому, щоб задушити в пузі комара й заспокоїти неню, коли та й досі не спить, дожидаючи сина (Ільченко, Козацькому роду нема переводу, 1958, с. 450); Гануш вклав у копи з півфунта варення і почав хилити пунші (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 289); Набив черево по саме нікуди, аж набридло (Гончар, 6, 1979, с. 148); [Іван:] Та знаєш, аби чим-небудь напхати пельку (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 42).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. попоїсти — попої́сти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. попоїсти — -їм, -їси, док., перех. і неперех., розм. 1》 Те саме, що наїстися. || Поїсти чого-небудь. 2》 Те саме, що похарчуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. попоїсти — ПОПОЇ́СТИ, ї́м, їси́, док., що і без прям. дод., розм. 1. Те саме, що наї́стися. Попоїсть [людина], нап'ється та й заляже спати, Виспиться – і знову давай починати! (П. Грабовський); Син вивозить в ліс стару забуту смертю мати.. Словник української мови у 20 томах
  4. попоїсти — Попої́сти, -ї́м, -їси́, -ї́сть; попої́ж, -ї́жмо, -ї́жте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. попоїсти — ПОПОЇ́СТИ, ї́м, їси́, док., перех. і неперех., розм. 1. Те саме, що наї́стися. Попоїсть [людина], нап’ється та й заляже спати, Виспиться — і знову давай починати! (Граб., І, 1959, 594); Син вивозить в ліс стару забуту смертю мати.. Словник української мови в 11 томах
  6. попоїсти — Попої́сти, -ї́м, -їси гл. Поѣсть. Попороби до поту, то й попоїси в охоту. Грин. II. 309. Жінко! та чи нема чого попоїсти? Далебі аж шкура болить, так їсти хочеться. Котл. МЧ. 446. Словник української мови Грінченка