1. Словник фразеологічних синонімів

спалити

(підпалити з метою помсти) пустити [червоного] півня; (знищити вогнем) обернути в попіл (перетворити на попіл) що; пустити [з] димом [за вітром] (з вогнем).

Перший поштовх розлюченого розуму був – повернути назад і пустити такого червоного півня, який би злизав не лише господарство, а й усі фільварки і всю Золотарівку разом з хатою Сотника (Циба, На зламі, 1984, с. 38); – Пустили півня, виродки (Стельмах, 2, 1982, с. 551); – Краще б зарево пожежі світнуло на їх [жителів]; краще б воно обняло їх в огненному вихрові світа, обернуло у попіл (Панас Мирний, 1, 1968, с. 86); [Кривоніс:] Армаду кораблів султана, що розбивала великий флот венеціанців, ми скільки разів на попіл перетворювали (Корнійчук, 1, 1955, с. 226); – Коли ж з’явиться між вами яка продажна шкура – з димом усе його кодло пустіть, як пустили ми вашого старосту (Стельмах, 3, 1982, с. 432); – Сплюндрувати все, бездумно пустити з димом найлегше, кожному дурневі по плечу. Ти от притримай його для знедолених (Сиротюк, Великий благовіст, 1983, с. 8); [Стась:] Нахвалявся Кармелюк перепороть різками всю комісію і димом пустить всі їх папери (Васильченко, 3, 1960, с. 389); – Та йому [панові] й ногою на нашу землю не дати ступити. Кубло димом за вітром пустити! (Головко, 2, 1957, с. 221); – Проклятий фашист все село під небо з вогнем пустив (Копиленко, Хата хлопчика-мізинчика, 1958, с. 6).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. спалити — спали́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. спалити — [спалитие] -л'у, -лиеш; нак. -ли, -л'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. спалити — див. спалювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. спалити — СПАЛИ́ТИ див. спа́лювати. Словник української мови у 20 томах
  5. спалити — спали́ти 1. спалити ◊ спали́ти сві́чку → свічка ◊ спали́ти ходаки́ → ходаки 2. шк. поставити незадовільну оцінку (м, ср, ст): А тоді його панна сріблисто засміялась і стала розповідати скоромовкою якусь історію в зв'язку з матурою. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. спалити — (-лю, -лиш) док., кого. 1. крим. Підвести, видати, зрадити співучасників. БСРЖ, 558; СЖЗ, 95; ЯБМ, 2, 370. 2. жрм. Видати кого-небудь. Словник жарґонної лексики української мови
  7. спалити — бода́й (хай би, неха́й би) грець спали́в у діжі́ кого, що, лайл., перев. жарт. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, зневаги до когось, чогось, бажання позбутися когось, чогось. Бодай тебе грець спалив у діжі! (Укр.. присл.. Фразеологічний словник української мови
  8. спалити — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ... Словник синонімів української мови
  9. спалити — Спали́ти, спалю́, спа́лиш, -лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. спалити — СПАЛИ́ТИ див. спа́лювати. Словник української мови в 11 томах
  11. спалити — Спалити, -лю, -лиш гл. 1) Сжечь. Спалив та й попел по степу розвіяв. ЗОЮР. І. 120 Та ні вітер його не звіє, ні сонце його не спале. Мет. 208. 2) Опалить (солнцемъ кожу). 3) Безл. Мене спалило. Я вспылилъ, меня взорвало. Павлогр. у. Словник української мови Грінченка