сумувати

вдаватися (вдарятися, впадати) в сум (смуток, тугу); сохнути з печалі; (тяжко сумувати, побиватися, сильно журитись за ким-небудь) битися головою; заламувати (ламати) руки; рвати волосся (коси, чуб) [на голові (на собі)]; осипати (присипати) попелом голову (голови, коси), заст.

І досі, згадуючи той вечір, я впадаю в сум, неначе щось вороже, сумне і неухильне стає передо мною (Довженко, 3, 1960, с. 505); «Венерин сину! Не жахайся, – Дід очеретяний сказав: – І в смуток дуже не вдавайся» (Котляревський, 1, 1952, с. 199); Ой не плачте, не журіться, в тугу не вдавайтесь: заграв мій кінь вороненький, назад сподівайтесь (Українські народні пісні, 1967, с. 73); Як полічили одрадяни, то хліба не то що до нового, а хоч би до різдва стало. А проте не дуже в тугу вдарялися (Панас Мирний, 4, 1955, с. 248); – Не журіться й не впадайте в тугу надаремно, бо тугаце один з семи смертельних гріхів, – втішала Майбородиха (Нечуй-Левицький, 7, 1966, с. 392); [Петро:] Нехай один буду я горювати і сохнути з печалі (Котляревський. 2, 1953, с. ЗО); Жінки заплакали [проводжаючи рекрута], сестри руки заламали, а мама била головою до одвірка (Стефаник, Твори, 1961, с. 35); І заставляло [життя] заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути з сього світа, де щастя і горе так божевільно сплелись (Леся Українка, 1, 1951, с. 205); [Пашка:] Чудна ти якась: другі ждуть того кохання, як щастя, а вона [Катря] руки лама (Старицький, 2, 1964, с. 173); Дідона гірко заридала, і з серця аж волосся рвала (Котляревський, 1, 1952, с. 83); – Чіпко!гукнув Лушня, – Чи ти, бува, не збожеволів? Якого ти бісового батька качаєшся та рвеш на голові волосся? (Панас Мирний, 2, 1969, с. 219); Вона рве на собі коси і стогне, присягаючись, що ні в чому не винна (Тютюнник, Вир, 1964, с. 122); – Він рвав на голові чуб, що спекулянти так нагло, мов з душі, вирвали худобину (Чорнобривець, Визволена земля, 1959, с. 35); – Ну, друзі?кинув бадьоро вусами [Жук]. – Не казав я вам, що немає чого попелом голови присипати? Не говорив, що справа не загине на Затишній? (Козланюк, Мандрівники, 1946, с. 70); Та от я іду по землі, а земляяк матір, що всипала попелом коси над криком могил (Б. Олійник, Істина, 1976, с. 57); Надягнувши траур і волосяниці, посипали голову попелом бідні батьки і голосно кричали (Загребельний, Роксолана, 1983, с. 198).

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сумувати — сумува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сумувати — Журитися, вдаватися в тугу <�у смуток>, с. сумом сумувати; (за ким) тужити, с. побиватися; Р. нудьгувати; п! ЖУРИТИСЯ. Словник синонімів Караванського
  3. сумувати — див. журитися Словник синонімів Вусика
  4. сумувати — [сумуватие] -уйу, -уйеиш Орфоепічний словник української мови
  5. сумувати — СУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Пройматися почуттям суму, журби; удаватися в тугу, журитися. Так йому обридло все в господі і в полі, як приборканому степовому птаху. Сумує та й сумує козак (П. Куліш); Не сумуй, що врода Опадає з личка (П. Словник української мови у 20 томах
  6. сумувати — -ую, -уєш, недок. Пройматися почуттям суму, журби; удаватися в тугу, журитися. || за ким – чим, без кого – чого, розм. по кому – чому. Горювати, тужити за ким-, чим-небудь. || рідко.Те саме, що нудьгувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. сумувати — ЗАСМУТИ́ТИСЯ (стати смутним, невеселим), ПОСМУТНІ́ТИ, ПОСМУТИ́ТИСЯ, ПОСМУТНІ́ШАТИ, ПОСУМНІ́ТИ, ПОСУМНІ́ШАТИ, ЗАЖУРИ́ТИСЯ, РОЗСУМУВА́ТИСЯ, ПОТЬМА́РИТИСЯ, ЗАПЕЧА́ЛИТИСЯ розм., ОПЕЧА́ЛИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  8. сумувати — Сумува́ти, -му́ю, -му́єш, -му́є за ким, за чим сумува́ти, -му́ю, -му́єш що (від су́ма) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. сумувати — СУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Пройматися почуттям суму, журби; удаватися в тугу, журитися. Так йому обридло все в господі і в полі, як приборканому степовому птаху. Сумує та й сумує козак (П. Куліш, Вибр. Словник української мови в 11 томах
  10. сумувати — Сумува́ти, -му́ю, -єш гл. Печалиться, грустить. Мет. 158. Сумуючи, частенько плакав. Кв. На тім степу скрізь могили стоять та сумують. Шевч. Зроду так гірко не плакала, не сумувала таким тяжким сумом. Г. Барв. 144. Словник української мови Грінченка