1. Словник синонімів Полюги

виривати

(смикаючи, відривати) рвати, висмикувати, видирати, вискубувати.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виривати — вирива́ти 1 дієслово недоконаного виду рвучи, висмикувати, витягувати щось вирива́ти 2 дієслово недоконаного виду риючи, витягати щось; утворювати заглибину Орфографічний словник української мови
  2. виривати — I -аю, -аєш, недок., вирвати, -рву, -рвеш, док., перех. 1》 Рвучи, висмикувати, витягати що-небудь звідкись. || З силою відокремлювати частину від цілого. || З силою віднімати що-небудь у когось. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. виривати — ВИРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РВАТИ, рву, рвеш, док. 1. що. Рвучи, висмикувати, витягати що-небудь звідкись; видаляти. Кропиву завжди виривають як погане зілля (Панас Мирний); Люди вибирали картоплю, зрізували соняшники, звозили гарбузи... Словник української мови у 20 томах
  4. виривати — вирива́ти вул. втікати (ст): “Вири́вай!” – крикнув Ґеник, і кілька батярів підхопилося й побігло в сторону Ринку (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. виривати — див. рвати Словник синонімів Вусика
  6. виривати — видира́ти (вирива́ти) / ви́дерти (ви́рвати) зуба́ми що. Докладати всіх зусиль для досягнення чого-небудь. Заздрість до Юрія, злість на Мірошниченка й Іваншина роздирали його. Він тепер зубами .. буде видирати своє щастя (М. Стельмах); Хома .. Фразеологічний словник української мови
  7. виривати — ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). — Док. Словник синонімів української мови
  8. виривати — ВИРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РВАТИ, рву, рвеш, док., перех. 1. Рвучи, висмикувати, витягати що-небудь звідкись. А кропиву завжди виривають, як погане зілля (Мирний, II, 1954, 48); Люди вибирали картоплю, зрізували соняшники, звозили гарбузи... Словник української мови в 11 томах
  9. виривати — I. Вирива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл. 1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201. Виривав кущі з корінням. Стор. МПр. 109. Хоче у вовка з зубів вирвати! Ном. № 4853. 2) Срывать, сорвать. Словник української мови Грінченка