виривати
ВИРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РВАТИ, рву, рвеш, док., перех.
1. Рвучи, висмикувати, витягати що-небудь звідкись.
А кропиву завжди виривають, як погане зілля (Мирний, II, 1954, 48);
Люди вибирали картоплю, зрізували соняшники, звозили гарбузи, виривали матірку (Тют., Вир, 1964, 374);
Слободянюкові недавно вирвали передні верхні зуби.., капітан шепелявив (Перв., Дикий мед, 1963, 75);
// З силою відокремлювати частину від цілого.
Рана була дуже болюча. Куля вирвала шматок тіла під пахвою, зачепивши і зламавши ребро (Гжицький, Опришки, 1962, 177);
// З силою віднімати що-небудь у когось.
[Настя:] Хоч на макове зерно оддячу за горе України! (Прожогом вириває ключі з Марусиних рук) (Н.-Лев., II, 1956, 465);
Як хижаки, налетіли вони [бандити] на здобич і, вириваючи її один в одного, тут же встигли пересваритися між собою (Шиян, Гроза.., 1956, 307);
Огієнко з люттю вирвав лантух у Цимбала з рук (Гончар, Таврія.., 1957, 442);
*Образно. Але ось знову чвиркає вогник і вириває з напівтемряви зали Антонову бороду (Мик., II, 1957, 55).
◊ Ви́рвати з се́рця — примусити забути кого-, що-небудь.
[Орест:] Мого кохання не можеш одібрати, його вже ніхто не вирве з мого серця, навіть ти (Л. Укр., II, 1951, 44);
— В цю тяжку для мене хвилину я знайду в собі сили, щоб вирвати тебе, осоружного, назавжди з свого серця (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 16).
2. перен. З великими зусиллями, труднощами рятувати, визволяти кого-, що-небудь.
— Ти вирвав її [дівчину] з самого вогню, ти врятував від неминучої смерті (Фр., VI, 1951, 159);
Стоїчний, холодний спокій польового хірурга, який бачив у цьому полі не одну смерть, вирвав у неї не одне матроське життя, глибоко вразили Крайнюка (Кучер, Голод, 1961, 167);
Чи побачимо ми їх [дочок і сестер], хоч посивілих? Побачимо. Доб’ємося та вирвемо з неволі, і не простимо проклятим фашистам жодної сльози, жодної сивої волосини (Довж., III, 1960, 45);
// Силою, погрозами добиватися, одержувати що-небудь від когось.
Всі його думки зійшлися тепер на одному: скористатися хвилиною панічного спантеличення, в якому перебував майор, і вирвати з нього цінне зізнання (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 88);
[Катерина:] Коли у тебе вирвали слово [про згоду на одруження], яке йшло не з серця, тоді безчесний Филимон і твої батьки (Корн., І, 1955, 307);
// З труднощами знаходити для якої-небудь мети час.
Коли б хоч з чоловіком словечко перемовити, так не вирве й годинки вільної: то те він робить, то йде, то їде, як гість додому навертає (Вовчок, І, 1955, 27);
Дозвольте п’ять хвилин Позачергово вирвати між ділом. Я розкажу приємнішу з новин — Що проліски у лісі засиніли (Шер., Дорога.., 1957, 6).
ВИРИВА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ВИ́РИТИ, ию, иєш, док., перех.
1. Риючи, копаючи, витягати що-небудь звідкись.
Умираючи, казав у пущі вирити під дубом два скарбці з грошима (Вовчок, І, 1955, 40);
І ось одного дня в Барабашевій клуні вирили з купи вівсяної соломи пару чобіт, украдених у сільського крамаря… (Сміл., Зустрічі, 1936, 30).
2. Риючи, копаючи, утворювати заглибину, яму.
Се як вода сильна, що колись кручі, береги виривала (Вовчок, І, 1955, 171);
Одна величезна, наче високий міст, машина, на якій сидів хлопець і керував нею, виривала, рухаючись, широкий, глибокий рівчак (Ів., Вел. очі, 1956, 11);
Вирив собі ямку під пеньком заєць і ліг, задрімав (Коп., Як вони.., 1948, 96).
Значення в інших словниках
- виривати — (смикаючи, відривати) рвати, висмикувати, видирати, вискубувати. Словник синонімів Полюги
- виривати — вирива́ти 1 дієслово недоконаного виду рвучи, висмикувати, витягувати щось вирива́ти 2 дієслово недоконаного виду риючи, витягати щось; утворювати заглибину Орфографічний словник української мови
- виривати — I -аю, -аєш, недок., вирвати, -рву, -рвеш, док., перех. 1》 Рвучи, висмикувати, витягати що-небудь звідкись. || З силою відокремлювати частину від цілого. || З силою віднімати що-небудь у когось. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- виривати — ВИРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РВАТИ, рву, рвеш, док. 1. що. Рвучи, висмикувати, витягати що-небудь звідкись; видаляти. Кропиву завжди виривають як погане зілля (Панас Мирний); Люди вибирали картоплю, зрізували соняшники, звозили гарбузи... Словник української мови у 20 томах
- виривати — вирива́ти вул. втікати (ст): “Вири́вай!” – крикнув Ґеник, і кілька батярів підхопилося й побігло в сторону Ринку (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- виривати — див. рвати Словник синонімів Вусика
- виривати — видира́ти (вирива́ти) / ви́дерти (ви́рвати) зуба́ми що. Докладати всіх зусиль для досягнення чого-небудь. Заздрість до Юрія, злість на Мірошниченка й Іваншина роздирали його. Він тепер зубами .. буде видирати своє щастя (М. Стельмах); Хома .. Фразеологічний словник української мови
- виривати — ВІДБИРА́ТИ (брати в когось що-небудь насильно), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ВИЛУЧА́ТИ, РЕКВІЗУВА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИХО́ПЛЮВАТИ, ВИХВА́ЧУВАТИ розм. (перев. з рук, силоміць). — Док. Словник синонімів української мови
- виривати — I. Вирива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. вирвати, -рву, -веш, гл. 1) Вырывать, вырвать. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201. Виривав кущі з корінням. Стор. МПр. 109. Хоче у вовка з зубів вирвати! Ном. № 4853. 2) Срывать, сорвать. Словник української мови Грінченка