подув

Значення в інших словниках

1. подув — по́дув іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. подув — див. ПОВІВ. Словник синонімів Караванського
3. подув — -у, ч. 1》 Порив (вітру і т. ін.); повів, повівання. || Ознака, прикмета наближення, настання чого-небудь. 2》 Те саме, що вітер. 3》 перен. Ідеї, суспільно-політичні напрями тощо, характерні для певного часу; віяння. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. подув — ПО́ДУВ, у, ч. 1. Порив (вітру і т. ін.); повів, повівання. Сильний подув вітру загасив світло в руках вдовиці (О. Кобилянська); Хололо застигле повітря, ніби воно завмерло перед подувом урагану (Ю. Яновський); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
5. подув — ОЗНА́КА (те, що вказує на що-небудь, свідчить про щось), ПРИКМЕ́ТА, ЗНАК, ПОКА́ЗНИК, СВІ́ДЧЕННЯ, ПО́ДУВ, ПО́ДИХ, ДИ́ХАННЯ, ПО́ВІВ, ПРО́БЛИСК (про те, що вказує на наближення чого-небудь, що становить початок, ледве помітний вияв чогось). Словник синонімів української мови
6. подув — ПО́ДУВ, у, ч. 1. Порив (вітру і т. ін.); повів, повівання. Сильний подув вітру загасив світло в руках вдовиці (Коб., І, 1956, 96); Хололо застигле повітря, ніби воно завмерло перед подувом урагану (Ю. Янов., II, 1958, 72); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
7. подув — По́дув, -ву м. = подмух. Желех. Словник української мови Грінченка