1. Словник синонімів Полюги

розкидати

(про сіно, солому) розтрушувати, розстеляти, розтрясати.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розкидати — розки́дати 1 дієслово доконаного виду кинути в різні боки розки́дати 2 дієслово доконаного виду розставити розкида́ти 1 дієслово недоконаного виду кидати в різні боки розкида́ти 2 дієслово недоконаного виду розставляти діал. Орфографічний словник української мови
  2. розкидати — <дк. РОЗКиДАТИ>, (скрізь) кидати; (сіно) розгрібати, розворушувати; (хату) розбирати; (людей) розтручувати; (заразу) поширювати, розповсюджувати; (по світах) розсіювати, розсівати; (словами) розкидатися; (гроші) циндрити, (на вітер) пускати. Словник синонімів Караванського
  3. розкидати — див. кидати Словник синонімів Вусика
  4. розкидати — I розк`идатидив. розкидати I. II розкид`ати-аю, -аєш, недок., розкидати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Кидати в різні боки які-небудь предмети, порушуючи порядок їх первісного розташування. || на (по) чому. Кидати, розсипати що-небудь по якійсь поверхні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розкидати — РОЗКИ́ДАТИ¹ див. розкида́ти¹. РОЗКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш і рідко РОЗКИ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКИ́ДАТИ, аю, аєш, док. 1. Кидати в різні боки які-небудь предмети, порушуючи порядок їх первісного розташування. Словник української мови у 20 томах
  6. розкидати — ки́дати (пуска́ти, розкида́ти) / ки́нути (пусти́ти, розки́нути) на ві́тер, зі сл. гро́ші. Даремно, марно, необдумано витрачати. — Берегти треба кожну копійку, а ми тисячі карбованців на вітер кидаємо (З газети); (Герміона:) Немає за що ганити тебе... Фразеологічний словник української мови
  7. розкидати — РОЗТРУ́ШУВАТИ (про сіно, солому і т. ін. — стелити що-небудь тонким шаром по чомусь), РОЗКИДА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ розм., РОЗСТЕ́ЛЮВАТИ рідше, РОЗТРЯСА́ТИ рідше, ТРЯСТИ́ рідше. — Док. Словник синонімів української мови
  8. розкидати — Розкида́ти, -да́ю, -да́єш (недокон.) розки́дати, -ки́даю, -даєш (докон.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. розкидати — РОЗКИ́ДАТИ¹ див. розкида́ти¹. РОЗКИ́ДАТИ² див. розкида́ти². РОЗКИДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., РОЗКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Кидати в різні боки які-небудь предмети, порушуючи порядок їх первісного розташування. Словник української мови в 11 томах