бурхати

Значення в інших словниках

1. бурхати — бурха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. бурхати — (- стихії) ВИРУВАТИ, кипіти як у казані, (- гнів) клекотати, клекотіти. Словник синонімів Караванського
3. бурхати — -ає, недок. Діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища – вогонь, воду, вітер і т. ін.); бушувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бурхати — БУРХА́ТИ, а́є, недок. Діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища – вогонь, воду, вітер і т. ін.); бушувати. І вітри зачали [почали] бурхати, Аж човни на морі тряслись (І. Котляревський); Вода бурхала коло самісінького порога (І. Словник української мови у 20 томах
5. бурхати — БУШУВА́ТИ (про стихійні явища — діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИ рідше, БІСИ́ТИСЯ підсил., БІСНУВА́ТИСЯ підсил., ЛЮТУВА́ТИ підсил., ЛЮТУВА́ТИСЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
6. бурхати — Бурха́ти, -ха́ю, -ха́єш, -ха́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. бурхати — БУРХА́ТИ, а́є, недок. Діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища — вогонь, воду, вітер та ін.); бушувати. І вітри зачали бурхати, Аж човни на морі тряслись (Котл., І, 1952, 87); Вода бурхала коло самісінького порога (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
8. бурхати — Бурхати, -хаю, -єш гл. 1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Котл. Ен. ІІ. 6. Море.... реве да бурхає. К. ЧР. 308. 2) Бросать, швырять. Словник української мови Грінченка