верхів'я

див. вершина; висота

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. верхів'я — верхі́в'я іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. верхів'я — [веирх’івйа] -йа, р. мн. -йіў Орфоепічний словник української мови
  3. верхів'я — -я, с. 1》 Верхня найвища частина чого-небудь; верх (перев. дерева, гори). 2》 чого, перен. Вершина розвитку, найвищий ступінь. 3》 Верхня течія річки, а також місцевість, що прилягає до неї. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. верхів'я — ВЕРХІ́В'Я, я, с. 1. Горішня, найвища частина чого-небудь; верх (перев. дерева, гори). І зійшов Господь на гору Синай, на верхів'я гори. І покликав Господь Мойсея на верхів'я гори (Біблія. Пер. І. Огієнка); Зазолотились і верхів'я дерева (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. верхів'я — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  6. верхів'я — Верхів'я, -в'я с. 1) Вершина; верхушка дерева. Бог узяв.... рукою того дуба за верхів'я, О. 1862. V. 83. 2) Волоса на головѣ, хохолъ. Мужик попав коваля за верхів'я і давай йому метелиці давати. Грин. І. 109. Словник української мови Грінченка