1. Словник синонімів Вусика

вершина

Верх, верхівка, верхівочка, верхів'я, верховершя, верховина, верховинка, верховіти (на дереві), верховіття, верхогір'я, верхотура (жарт.), вершак, вершечок, вершок, виш, вищ, вінець (гори), вістря, горбовина, гостряк, гострячок, гребінь (хати), грунь, кичера (гора з лисою вершиною, а сама гора поросла лісом), когутик (верхівка смереки), коньок (на даху), кряж, кудерець (кичера і вершечок дерева), кудер, кудрик, кумпол, купол, маківка, маковиця, недея (діал. — дика вершина гори), пік, прочіл, прочолок, стрімчак, тім'я (на голові), узвиш, узвишшя, узвище, цюприк, чолопок, шапка (снігова), шишак (на башлику), шпилень, шпилик, шпиль, шпильок, шпильочок, щовб (діал.), щовбик, щовбок, щогла (на паруснику), щолопок, щолопочок

Фразеологічні синоніми: узвишне місце

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вершина — (найвищий ступінь вияву чого-небудь) верхів'я, вінець, книжн.: апогей, зеніт, кульмінація, пік. Словник синонімів Полюги
  2. вершина — верши́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. вершина — (річки) верхоріччя, верхів'я; (гори) ЗАП. див. ВЕРХОВИНА. Словник синонімів Караванського
  4. вершина — -и, ж. 1》 Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. дерева, гори). Вершина кута мат. — точка перетину прямих, що утворюють кут. Вершина трикутника мат. — вершина кута, що лежить проти його основи. 2》 чого, перен. Вінець розвитку, найвищий ступінь. 3》 Початок, верхів'я яру і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вершина — див. вершок Словник чужослів Павло Штепа
  6. вершина — ВЕРШИ́НА, и, ж. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. дерева, гори). Настане літо; жовтий цвіт Укриє липу до вершини (Я. Щоголів); Гірські вершини потопали в хмарах (В. Словник української мови у 20 томах
  7. вершина — ВЕРХ (верхня, найвища частина чого-небудь), ВЕРХІ́ВКА, ВЕРШО́К, ВЕРШЕ́ЧОК, ГРЕ́БІНЬ, ВЕРШИ́НА, ВЕРХІ́В'Я, ВЕРХОВИ́НА, МА́КІВКА розм., ЧОЛО́ розм. (перев. дерева, гори); ШПИЛЬ, ТІ́М'Я рідко, ГРУНЬ діал. Словник синонімів української мови
  8. вершина — ВЕРШИ́НА, и, ж. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. дерева, гори). Настане літо; жовтий цвіт Укриє липу до вершини (Щог., Поезії, 1958, 302); Гірські вершини потопали в хмарах (Кучер, Зол. руки, 1948, 80). ∆ Верши́на кута́, мат. Словник української мови в 11 томах
  9. вершина — Вершина, -ни ж. 1) Верховье рѣки. Гей з устні Дніпра да до вершини сімсот річок і чотирі. Макс. 2) Начало (оврага). Де коні? — В вершині балки. Стор. II. 258. 3) = вершок 2. Словник української мови Грінченка