вершина

ВЕРШИ́НА, и, ж.

1. Верхня, найвища частина чого-небудь (перев. дерева, гори).

Настане літо; жовтий цвіт Укриє липу до вершини (Я. Щоголів);

Гірські вершини потопали в хмарах (В. Кучер);

Забравшись з командирами рот на вершину горба, що здіймався перед вогневою, Черниш терпляче вів пристрілювання (О. Гончар).

2. чого, перен. Вищий ступінь чого-небудь.

Вдарився [Фред] лобом об дубовий стовп, що правив за основу їхньої халабуди. Гострий біль у надбрів'ї став вершиною всіх Фредових страждань (Ю. Збанацький);

Ми ті, що, сягнувши вершини прогресу, В степах засвітили вогні Дніпрогесу (С. Олійник);

Лише сильні духом, мужні, що без страху ступають на свою дорогу, досягають вершин (Б. Левін).

3. Початок, верхів'я яру, річки і т. ін.

До Голубої паді дійшли третього дня під обід. Заким дійшли, ще раз ночували на стежці, але вже біля води, у вершині річки Мухень (І. Багряний);

У вершині яру, який розходився двома мілкими степовими вибалками, Бармаш зупинився (В. Козаченко).

△ (1) Верши́на кута́, мат. – точка перетину прямих, що утворюють кут.

Вкажіть курсором вершину кута і дві точки, які визначать його сторони (з навч. літ.);

(2) Верши́на трику́тника, мат. – вершина кута, що лежить проти його основи.

Доведіть, що сума квадратів відстаней від довільної точки кола до вершин рівностороннього трикутника є сталою величиною (з навч. літ.).

◇ (3) Верши́на (верхі́вка) а́йсберга – те, що є лише невеликою частиною чого-небудь значного.

– Не треба питати. Те, що ми з вами щойно почули, – верхівка айсберга. І ви не зовсім усвідомили, з чим ми будемо мати справу... (А. Кокотюха);

Розпочата реформа системи освіти поки зачепила тільки вершину айсберга, але не дісталася глибин (з газ.).