1. Словник української мови у 20 томах

вершинка

ВЕРШИ́НКА, и, ж.

Зменш. до верши́на.

Зеленкуваті стріли травинок вигинались дугою, їхні вершинки хилились до землі під вагою прозорих краплин (Ю. Збанацький);

За вершинкою одного з сусідніх пагорбів, так само, як і Катруха, в сніговій норі сидів комісар (Микита Чернявський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вершинка — верши́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вершинка — -и, ж. Зменш. до вершина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вершинка — ВЕРШИ́НКА, и, ж. Зменш. до верши́на. Зеленкуваті стріли травинок вигинались дугою, їхні вершинки хилились до землі під вагою прозорих краплин (Збан., Переджнив’я, 1960, 81). Словник української мови в 11 томах