вимирати

Значення в інших словниках

1. вимирати — вимира́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. вимирати — Гинути, вигибати, пропадати, зникати, щезати, (- рід) переводитися; док. ВИМЕРТИ, вул. виздихати. Словник синонімів Караванського
3. вимирати — -ає, недок., вимерти, -мре; мин. ч. вимер, -ла, -ло; док. 1》 Зменшуючись чисельно, зникати, гинути (про племена, народності, народи). || Гинути до останнього в якомусь місці, місцевості або в родині, в роді внаслідок епідемії, голоду і т. ін. 2》 Залишатися без жителів внаслідок їх смерті. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вимирати — ВИМИРА́ТИ, а́є, недок., ВИ́МЕРТИ, мре; мин. ч. ви́мер, ла, ло; док. 1. Зменшуючись чисельно, зникати, гинути (про племена, народності, народи). Словник української мови у 20 томах
5. вимирати — УМЕ́РТИ (ВМЕ́РТИ) (про людину — перестати жити), ПОМЕ́РТИ, СКОНА́ТИ, ВІДІЙТИ́ заст., ПЕРЕСТА́ВИТИСЯ заст., ВИ́ТЯГТИСЯ розм., КІНЧИ́ТИСЯ розм., СКІНЧИ́ТИСЯ розм., СКАПУ́СТИТИСЯ розм., СКАПУ́ТИТИСЯ розм., ДІЙТИ́ розм., ОДУБІ́ТИ зневажл., ОДУБИ́ТИСЯ зневажл. Словник синонімів української мови
6. вимирати — Вимира́ти, -мира́ємо, -мира́єте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вимирати — ВИМИРА́ТИ, а́є, недок., ВИ́МЕРТИ, мре; мин. ч. ви́мер, ла, ло; док. 1. Зменшуючись чисельно, зникати, гинути (про племена, народності, народи). Словник української мови в 11 томах