говорун

Значення в інших словниках

1. говорун — говору́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. говорун — -а, ч., розм. Той, хто любить поговорити; балакун. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. говорун — Базіка, базікало, балакун, (вона) балакуха, байчар, балаклій, (вона) балаклійка, баляндрасник, балясник, (вона) балясниця, бовкало, болбот, верзиця, дзьоха, дріботун, (вона) дріботуха, лепетень, (вона) лепетиця, (воно) лепетенчик, лепетя, лепетун... Словник чужослів Павло Штепа
4. говорун — ГОВОРУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто любить багато, красиво говорити, поговорити; балакун. Мовчить Павло .. І чого він мовчить? Говорун, гуляка, а тепер ягня якесь (У. Самчук); Щастя жіноче не в багатослів'ї, не в красномовності тих говорунів, які упадають за жінками (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах
5. говорун — БАЛАКУ́Н розм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Н розм., ЛЕПЕТУ́Н розм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше, ЛЕПЕ́ТЯ діал.; БАЛЯНДРА́СНИК розм., БАЛАГУ́Р розм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Й розм. Словник синонімів української мови
6. говорун — ГОВОРУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто любить поговорити; балакун. Сам якось чув, як сусід.. говорун Панько варнякав на колодках (Збан., Єдина, 1959, 17). Словник української мови в 11 томах