1. Словник чужослів Павло Штепа

говорун

Базіка, базікало, балакун, (вона) балакуха, байчар, балаклій, (вона) балаклійка, баляндрасник, балясник, (вона) балясниця, бовкало, болбот, верзиця, дзьоха, дріботун, (вона) дріботуха, лепетень, (вона) лепетиця, (воно) лепетенчик, лепетя, лепетун, (вона) лепетуха, (воно) лепетунчик, лепетушка, лепетушечка, паркотач, (вона) паркотуха, патякало, пащекуха, перебендя, сокотун, (вона) сокотуха, талалай, (вона) талалайка, торохтій, (вона) торохтійка, торопало, торопа, цвентюх, цокотун, (вона) цокотуха, цьохла, щебетун, (вона) щебетуха, (воно) щебетунчик, щебетушка, щебетушечка, язикач, див. пустобрех, стрекотуха, суеслов

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. говорун — говору́н іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. говорун — -а, ч., розм. Той, хто любить поговорити; балакун. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. говорун — ГОВОРУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто любить багато, красиво говорити, поговорити; балакун. Мовчить Павло .. І чого він мовчить? Говорун, гуляка, а тепер ягня якесь (У. Самчук); Щастя жіноче не в багатослів'ї, не в красномовності тих говорунів, які упадають за жінками (І. Цюпа). Словник української мови у 20 томах
  4. говорун — див. балакучий Словник синонімів Вусика
  5. говорун — БАЛАКУ́Н розм. (той, хто любить поговорити, балакуча людина), ГОВОРУ́Н розм., ЛЕПЕТУ́Н розм., ЛОПОТУ́Н розм. рідше, ЛЕПЕ́ТЯ діал.; БАЛЯНДРА́СНИК розм., БАЛАГУ́Р розм. рідше (той, хто любить багато говорити, пересипаючи мову жартами); ТОРОХТІ́Й розм. Словник синонімів української мови
  6. говорун — ГОВОРУ́Н, а́, ч., розм. Той, хто любить поговорити; балакун. Сам якось чув, як сусід.. говорун Панько варнякав на колодках (Збан., Єдина, 1959, 17). Словник української мови в 11 томах