горілка

Аквавіта (заст.), аквіта, баламутка (з тютюном), бальзам (ірон.), барбосянка, біла, біленька, білогруда, білогрудка, блаженна, блондинка, блювода, бовтанка, бормотуха, бражка, варена, вареная, варенуха, варенушечка, варенушка, варьоха, весела, веселуха, веселушка, винополька, вистоялка, вистояна, вистоянка, відка (у припов. "Звідки ти?" "Я не з відки, а з доброї горілки"), вогненна, вогниста, вогнівка, вогняна, вогняниця, вогнянка, водяра, вонюча, втішниця, гаряча, генделикова (від генделик — буфет), гірка, горівка, горілка-злодійка, горілойка, горілочка, горілочка-дівочка, горілочка-кума; горіляка, гострогляд, грішна, грішниця, дармограи, двійна (міцна), джин (ірон.), домашня (самогон), дурега (випив чарегу дуреги), живиця, живиця-водиця, живиця-дурниця, животкова, журилиха, запеканка, запікана, запіканка, запридух, захмелянка, захмелючка, захмелячка, зело, зіллє, зілля (сіє зілля всяк уживає), злодійка, казенка, каламанка, каламутниця, киндибал (погана горілка), кипуча, кипучка, кирина, кислушка, клята, козак (кислушка), колінвал (на коліна валяє), кріпачка, кусака (з перцем), лавушна, лавушня, ледача, ледащиця, лепетуха, луцига, любительська, марнополька (жарт.), мастило (як могорич), медовуха, медота ("Медота — не відведу від рота"), міцна, мокра, мокруха, монополька, мочануха (приперчена), мочена, настоянка, нежурилиха, нежурниця, нектар (ірон.), окаянна, оковита, оковитка, паленуха, паленка, палінка, палянка, пальонка, пекельна, пекуча, пекучка, первак, первачина, первачок, підпінок (горілка з медом), підступниця, пінна, порадниця, потішниця, преподобниця, причинна, проклята, розрадниця, самогон, самогонка, самограй, сатанівка, свят-водичка, свячена, сивуха, сивушка, синьоцвітна (горить синім вогнем), сірко (хильнув сірка), скажена, скаженівка, скаженюка, смаковита, смердюча, смердючка, сорокаградусна, сороківка, спотикайло, спотикач, стандартна, старка, стоклята, суміш (заправлена тютюном), триклята, трунок, хмелівка, хмільна, хмілянка, цуйка (діал.), чемерівка, чемеруха, чикилдиха, чикилдишка, чиста, чімеруха, чімируха, чмелюга, чмелюка, чмелючка, шабатівка, шалена, шаленівка, шаленюка, шаленючка, шпагатівка, шумівка

Народні назви горілки, що зустрічаються в українській художній літературі: абрикосівка, аґрусівка, айвівка, березівка, бодянівка, буряківка, бурячанка, бурячиха, вишнівка, вишняк, ганусівка (анісівка), горобинівка, деревійка (настояна на дерезі), деренівка (настояна на кизилі), дереняк (т.с.), дулівка, житнівка (самогон із жита), зубрівка, инбирівка, інбирівка, кавунівка, калганівка, калганка, калинівка, картоплянка (самогон з картоплі), кислицівка, кминівка, корінна (настояна на корінні), корінькова (т.с.), лимонна, малинівка, малиняк (т.с.), медівка, мелясівка, морелівка, м'ятна, опішнянська (із слив), перцівка, перчаківка, полинівка, порічківка, рябинівка, сливовиця, слив'янка, смородинівка, стрихнінна, тернівка, тютюнова, шапранівка, шигапинівка, ялівцівка

Фразеологічні синоніми: адамові слізки; біла сатанюка; біла сатанючка; бісівська кров; блаженна вода; блакитний змій; божа роса; бурякова фантазія; високоградусні краплі; гірке зілля; грішна вода; грішні краплі; домашньої закваски; душеспасительні краплі; еліксир з перцем; заправлена горілка (настояна на травах); з буряка; зелений змій; з золотою безкозиркою; зілля для похмілля; з пшениці; з тютюнцем; кляте зілля; людська біда; марки "самжене"; марки "три гички"; молоко з-під скаженої корови; молочко від скаженого бичка; небесна водиця; ота сама; ота, що від кашлю; дта, що в пляшках; ота, що з вогнем; паленуха з димом; прощай, розуме; радісна сорокаградусна; роса перчена; свята водичка; свячена вода; скажене молоко; скляний бог; та сама (любитель тієї самої); трикляте зілля; хмільна вода; хмільна волога; хлібне вино; христова сльоза; цілюща водичка; чортове зілля; чудодійні краплі

Приповідки про горілку: Така добра, як дідова торба. Лучче їдну каплю в рот, як дві на землю. Пішла по животу, як брехня по селу. Пішла, як сучка попід тином. Гірко ковтати, та жалко вертати. Коли б сього добра та ще піввідра. Добра юшка, та мала кружка. Горілка—не дівка, не треба її цілувати. Горілка, як та дівка, кого хоч підведе. Прощай, розуме, як з горілкою зустрівся. Святий понеділку, не сварись на мене, що я п'ю горілку. Горілочка кап, а з кишені хап. Горілочка- наша тіточка. "Хто ти є?" "Оковита." "З чого ти?" "З жита." "Звідки ти?" " 3 неба." "Тебе випити треба."

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горілка — горі́лка 1 іменник жіночого роду напій * Але: дві, три, чотири горі́лки горі́лка 2 іменник жіночого роду прилад * Але: дві, три, чотири горі́лки Орфографічний словник української мови
  2. горілка — Сивуха, як ім. оковита, гірка, пінна, (варена з медом) варенуха, (запечена в печі) запіканка, ев. ледащиця, живиця, зелений змій, адамові сльози, скажене молоко, скляний бог; (доморобна) самогін, самогон, самогонка i>з буряків</i бурячанка; д. горівка; пор. АЛЬКОГОЛЬ. Словник синонімів Караванського
  3. горілка — А як пити таку горілку? На одному стенді в Львівській області можна прочитати таке: «На Роздольському ГХК розроблена й впроваджена нова газомазутна горілка». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  4. горілка — I -и, ж. Міцний алкогольний напій, що є сумішшю спирту, переважно з пшениці, ячменю та ін. зернових, і води у певній пропорції. II -и, ж., тех. Пристрій для спалювання газоподібного або рідкого палива; пальник. Газова горілка. Солярова горілка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. горілка — ГОРІ́ЛКА¹, и, ж. Міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції. – Ні, куме, – кажу, – що правда, то правда: горілка до добра не доведе! (Марко Вовчок); Гнат не пив навіть горілки, котру приніс тесть (М. Словник української мови у 20 томах
  6. горілка — Горілка — не дівка, а мачуха — не мати. Горілка і мачуха кривдять. Горілка — не жінка, а голову завертає. Задурить, затуманить, щоб насліпо повинуватися. Горілка товар з обори гонить. Пяниці пропивають худобу та інше майно. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. горілка — син. бичий кайф, біла, біленька, бімбер, бодяга, вакса, вода (вогняна, мертва, свиняча), водичка, де не плаває рибка, водичка (поросяча, пташина), водяра, водясик, газ, казенка, медицина, ряжанка, сльози радості, хамло, ханка. син. Словник жарґонної лексики української мови
  8. горілка — Алкогольний напій (25-50% міцності); чисту г. виробляють із ректифікованого спирту і води, у сортові г. додають спирт-сирець і смаково-ароматичні додатки, деякі сорти г. — з дистиляту сирцю (напр. Універсальний словник-енциклопедія
  9. горілка — в горі́лці ки́снути, несхв. Постійно пиячити. По панських дворах вони (дворові) позвикали в горілці киснути (Панас Мирний). залива́ти / зали́ти о́чі (вульг. слі́пи) (горі́лкою). 1. Дуже напиватися. — Чому ж ти навчиш?... Фразеологічний словник української мови
  10. горілка — ГОРІ́ЛКА (алкогольний напій), ГІРКА́ розм., ЗІ́ЛЛЯ розм., ЗЕЛЕ́НИЙ ЗМІЙ ірон., ВЕСЕЛУ́ХА жарт., АДА́МОВІ СЛІ́ЗКИ жарт., ГРІ́ШНА ВОДА́ жарт., ЖИВИ́ЦЯ жарт., СКЛЯНИ́Й БОГ жарт., ОЧИ́ЩЕНА заст., ПІ́ННА заст., ШНАПС розм., заст., ГОРІ́ВКА діал., ТРУ́НОК діал. Словник синонімів української мови
  11. горілка — Горі́лка, -лки, -лці; -рі́лки́, -рі́ло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. горілка — ГОРІ́ЛКА¹, и, ж. Міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції. Гнат не пив навіть горілки, котру приніс тесть (Коцюб., І, 1955, 34); Задушливо тхнуло горілкою, гостро пахла живицею підлога (Кучер, Чорноморці, 1956, 105). Словник української мови в 11 томах