1. Фразеологічний словник української мови

горілка

в горі́лці ки́снути, несхв. Постійно пиячити. По панських дворах вони (дворові) позвикали в горілці киснути (Панас Мирний).

залива́ти / зали́ти о́чі (вульг. слі́пи) (горі́лкою). 1. Дуже напиватися. — Чому ж ти навчиш? Ти б ще дужче залив очі, то більше б побачив,— не витерпіла Пріська, натякаючи на те, що Грицько прийшов випивши (Панас Мирний); — А ви, уряднику,.. очі свої залили горілкою і дивитесь на світ Божий, як індик. Посоромилися б людей (А. Шиян). позалива́ти о́чі (вульг. сліпаки́) (про багатьох або у великій мірі). А горілку пити, гуляти — Махамед усім п’янюгам привід дає. Позаливають очі та шкоду, капості людям роблять... (Панас Мирний); — Та що ти верзеш? — сердито буркнула Килина.— Позаливав сліпаки, верзеш казна-що (Є. Гуцало). 2. перев. кому. Споювати кого-небудь (щоб затуманити свідомість). І наливав (Степан) чарки. Й заливав сліпи й сватам, і молодому князеві, й дружині своїй Софії (В. Міняйло). о́чі горі́лкою позалива́ти (перев. про багатьох). А писарчук та староста крутять так, щоб .. грошей обчеських (громадських) довбнути, а після, як виявиться та не долічаться грошей, то вони своїх сватів та кумів позбирають, .. всім роти позатулюють або просто очі горілкою позаливають (Грицько Григоренко).

зато́плювати / затопи́ти ли́хо (ро́зум, го́ре, бі́ду і т. ін.) в ча́рці (в горі́лці). Тамувати, приглушувати важкі почуття, думки, притупляти свідомість, надмірно вживаючи алкогольні напої. — Що ж робив він в ті скривджені дні? Може, в чарці затоплював лихо? (П. Воронько); І гарний сей чоловік, .. зате як загуляє, — роботу .. кинув та й розум затопе (затопить) в горілці (Панас Мирний). у ча́рці го́ренько топи́ти. Роби на других дні та ночі. На хвилю праці не засни; А візьме сум, заплачуть очі — У чарці горенько топи... (П. Грабовський). топи́ти го́ре в чому. Пива він не любив і топив своє горе в абстрактних розмовах про беззахисність людського кохання (Л. Первомайський).

полоска́тися в горі́лці (у вині́). Надмірно пити спиртне. — Учора наїхала до пана погибель наша — мирові посередники. До третіх півнів полоскались у горілці і винах (М. Стельмах).

припада́ти до горі́лки (до ча́рки, до пля́шки і т. ін.). Виявляти пристрасть до алкогольних напоїв; пиячити. І почав був Андрій-столяр до горілки припадати — заливав нею свої образи (Є. Кротевич); — Він .. не дуже припадає до чарки. Він буде судити не за могоричі, а буде судити по правді (І. Нечуй-Левицький).

уда́ритися в горі́лку (до горі́лки). Почати пиячити. Вони нерідко сварилися. Все частіше Марина з дочкою ночувала в батьків. От він від гіркоти, образи у горілку й ударився (Україна сміється); Думав (Мартин Прокопович) — до горілки вдаритись, та чистота душі втримала (О. Копиленко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горілка — горі́лка 1 іменник жіночого роду напій * Але: дві, три, чотири горі́лки горі́лка 2 іменник жіночого роду прилад * Але: дві, три, чотири горі́лки Орфографічний словник української мови
  2. горілка — Сивуха, як ім. оковита, гірка, пінна, (варена з медом) варенуха, (запечена в печі) запіканка, ев. ледащиця, живиця, зелений змій, адамові сльози, скажене молоко, скляний бог; (доморобна) самогін, самогон, самогонка i>з буряків</i бурячанка; д. горівка; пор. АЛЬКОГОЛЬ. Словник синонімів Караванського
  3. горілка — А як пити таку горілку? На одному стенді в Львівській області можна прочитати таке: «На Роздольському ГХК розроблена й впроваджена нова газомазутна горілка». «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  4. горілка — I -и, ж. Міцний алкогольний напій, що є сумішшю спирту, переважно з пшениці, ячменю та ін. зернових, і води у певній пропорції. II -и, ж., тех. Пристрій для спалювання газоподібного або рідкого палива; пальник. Газова горілка. Солярова горілка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. горілка — ГОРІ́ЛКА¹, и, ж. Міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції. – Ні, куме, – кажу, – що правда, то правда: горілка до добра не доведе! (Марко Вовчок); Гнат не пив навіть горілки, котру приніс тесть (М. Словник української мови у 20 томах
  6. горілка — Горілка — не дівка, а мачуха — не мати. Горілка і мачуха кривдять. Горілка — не жінка, а голову завертає. Задурить, затуманить, щоб насліпо повинуватися. Горілка товар з обори гонить. Пяниці пропивають худобу та інше майно. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. горілка — син. бичий кайф, біла, біленька, бімбер, бодяга, вакса, вода (вогняна, мертва, свиняча), водичка, де не плаває рибка, водичка (поросяча, пташина), водяра, водясик, газ, казенка, медицина, ряжанка, сльози радості, хамло, ханка. син. Словник жарґонної лексики української мови
  8. горілка — Аквавіта (заст.), аквіта, баламутка (з тютюном), бальзам (ірон.), барбосянка, біла, біленька, білогруда, білогрудка, блаженна, блондинка, блювода, бовтанка, бормотуха, бражка, варена, вареная, варенуха, варенушечка, варенушка, варьоха, весела... Словник синонімів Вусика
  9. горілка — Алкогольний напій (25-50% міцності); чисту г. виробляють із ректифікованого спирту і води, у сортові г. додають спирт-сирець і смаково-ароматичні додатки, деякі сорти г. — з дистиляту сирцю (напр. Універсальний словник-енциклопедія
  10. горілка — ГОРІ́ЛКА (алкогольний напій), ГІРКА́ розм., ЗІ́ЛЛЯ розм., ЗЕЛЕ́НИЙ ЗМІЙ ірон., ВЕСЕЛУ́ХА жарт., АДА́МОВІ СЛІ́ЗКИ жарт., ГРІ́ШНА ВОДА́ жарт., ЖИВИ́ЦЯ жарт., СКЛЯНИ́Й БОГ жарт., ОЧИ́ЩЕНА заст., ПІ́ННА заст., ШНАПС розм., заст., ГОРІ́ВКА діал., ТРУ́НОК діал. Словник синонімів української мови
  11. горілка — Горі́лка, -лки, -лці; -рі́лки́, -рі́ло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. горілка — ГОРІ́ЛКА¹, и, ж. Міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції. Гнат не пив навіть горілки, котру приніс тесть (Коцюб., І, 1955, 34); Задушливо тхнуло горілкою, гостро пахла живицею підлога (Кучер, Чорноморці, 1956, 105). Словник української мови в 11 томах