горіти

(аж) гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Йому вистачало сил і на лекції, і на біганину по всіляких комітетах, комісіях, зборах (Ю. Бедзик); Сапери моталися все моторніше, робота горіла під їхніми руками (О. Гончар); Усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах).

вогне́м (огне́м, по́лум’ям) горі́ти. 1. Дуже червоніти (про обличчя). Річенко увесь піднявся: огнем горіло його обличчя, і на все був тепер спосібний (здатний) (Г. Хоткевич); Єлька стояла перед ним і відчувала, як полум’ям горить її лице (О. Гончар). 2. Мати високу температуру тіла, відчувати жар. Гена лежав змучений .. від учора ще більше схуд, спав з лиця. Цілу ніч горів вогнем, хоча не чхає і не кашляє (О. Гончар).

гори́ть (горі́ло) бі́ля се́рця у кого, безос. Хто-небудь дуже переймається чимсь з якогось приводу. У нього горіло біля серця, і він хотів іти мерщій додому. І швидко потюпав до своєї хати. — А все ж кортить знати, за що така честь Розумам? — Он пан дяк іде, може, той знає (М. Лазорський).

земля́ гори́ть під нога́ми. 1. чиїми, в кого. Для кого-небудь становище стає критичним, безвихідним. Наші війська розгромили фашистів під Москвою і пруть їх далі. Вся земля горить під їх ногами (Григорій Тютюнник); — Ви закінчуєте свою роботу, захистите кандидатську, .. хіба у вас горить земля під ногами? (Н. Рибак); Положення (становище) жахливе, земля горить під ногами (Б. Лепкий); Народні дружинники борються за зміцнення правопорядку, і там, де вони діють активно, земля горить під ногами у злочинців (З газети). гори́ть земля́ під ким. Треба, щоб під окупантами горіла земля (О. Гончар). 2. перев. зі словоспол. таки́й, що. Хто-небудь спритний, вправний, здатний перев. на погані вчинки. — У мене два дружки працюють на заводі. Такі хлопці — земля під ногами горить. Я їх підмогоричу. Вони підуть у ліс, зустрінуть правдошукача і дадуть йому такої духопелки, той про все на світі забуде (В. Сологуб). земля́ гори́ть під ким. Тато тихцем розповідав, що Заволока був до революції таким конокрадом, що й земля під ним горіла (А. Дімаров).

і ша́пка не гори́ть на кому. Хто-небудь не має совісті, діє безсоромно. Хіба мало таких, що люблять умочити руку в гречану муку, що з-перед очей візьмуть — і шапка на такому не горітиме! (Є. Гуцало).

лице́ (обли́ччя) гори́ть ((аж) паши́ть) чиє, у кого, від чого і без додатка. Хтось почервонів, дуже червоний з якоїсь причини. У Галі лице горіло.. Василь, прижмурившись, прикро подивився.— Де це ти так розпалилася? (Панас Мирний); Хоч лице її горіло від сорому, серце радісно тріпало в грудях (М. Коцюбинський); Зачує кроки Юхимові.., тоді кинеться враз, лице її заливає кров — аж пашить лице (А. Головко); // чим. Чийсь вигляд виражає якісь почуття, переживання тощо. Лице її горітиме іншими хвилюваннями: тут! Все сталося тут (О. Гончар); То говорив Грицько… Очі в нього грали, лице радістю пашіло (Панас Мирний); Від співу дівчина зашарілася, обличчя її пашіло пристрастю, вогнем (В. Минко).

не гори́ть кому і без додатка. У кого-небудь немає потреби, причин поспішати з чимсь. — Нам не горить. Встигнемо (Григорій Тютюнник); — Через тиждень віддам (гроші), не раніше,— сказав Заруба.— Мені не горить, можна й пізніше,— знизав плечима Гнат (В. Кучер).

не горі́ти і не кури́тися до чого. Бути байдужим до чого-небудь. Одне слово, до науки не горів і не курився (Ю. Шовкопляс).

о́чі горя́ть (пала́ють) чиї, у кого, рідше кому. 1. Чий-небудь вигляд виражає хворобливий стан, погане самопочуття. Очі її дико палали, бліде обличчя було скривлене від болю (М. Коцюбинський). о́чі горя́ть огне́м. Біле лице її (Горпини) як крейда стало, очі горіли огнем, уста тремтіли (Панас Мирний). 2. чим і без додатка. Чий-небудь погляд, вигляд виражає якісь почуття, емоції (збудження, гнів, радість і т. ін.). Очі (Галі) горіли коханням, одрадою, вид осіяв, як сонячний ранок весняного дня (Панас Мирний); Борис зірвався з місця. Очі йому горіли, кулаки затискалися (Б. Лепкий).

хай (неха́й) воно́ (він, вона́) (ясни́м вогне́м (по́лум’ям)) гори́ть / згори́ть (загори́ться). Уживається для вираження великого незадоволення, роздратування, досади з якого-небудь приводу. — Чуєш, матросе,— тихо сказав Альоша,— хай він згорить, самий Пувичка (І. Микитенко). щоб він ясни́м вогне́м горі́в. — Скільки перевернув (Карпець) скиб цьому чортовому Созоненку, щоб він ясним огнем горів, і тут на дурничку він вихитрував! (М. Стельмах). вогне́м би я́сним горі́в. Плачинда .. прямує до кам’яниці, а краєчком ока бачить на даху благенькі рами Поляруша, вогнем би вони ясним горіли (М. Стельмах).

як (на́че, ні́би і т. ін.) мо́кре ( рідше ме́рзле) гори́ть, перев. з дієсл. 1. Дуже повільно, мляво, не поспішаючи і т. ін. (робити що-небудь). “Катре! — кажу їй,— так ти діло робиш, голубко, як мокре горить!” (Марко Вовчок); І на полі .. жне — як мокре горить: вже й я, жінка, а понажинаю більше (А. Кримський); Працювали вони, як мокре горить, а вільний від роботи час витрачали на якісь комбінації (С. Тельнюк); В тому ж темпі, як мерзле горить,— взялися завдруге лагодити риштовання (О. Гончар). 2. Без бажання, неохоче, абияк, погано (робити щось). Вчилась (Настуся), як мокре горить; вчилась коли сама хотіла (І.Нечуй-Левицький); Заповзятий та ретельний колись, тепер він домашню роботу .. робить, як мокре горить (А. Іщук); На лісозаводі Станіслава Крапивницького нічна зміна працювала, як мерзле горить (С. Чорнобривець). як мо́кре горі́ло. Почав свою трудову біографію Карпов не блискуче. Працював, як мокре горіло (З газети). 3. Повільно, погано і т. ін. (щось відбувається, проходить, робиться тощо). Чогось у нас робота йде мляво, як мокре горить (І.Нечуй-Левицький); — Щось у вас робота йде, як мокре горить,— зауважив він (Г. Коцюба); — І не гоїться? — Потроху, як мокре горить (С. Добровольський); Справи .. ідуть так, як мокре горить (Ю. Збанацький). 4. перев. зі сл. робо́та. Без затрати належних зусиль; повільний, недбалий і т. ін. Юнак уже почав роботу, вже щось фрезерував, але хіба то була робота: ніби мокре горить (З газети).