1. Приповідки або українсько-народня філософія

горіти

Воліє згоріти, як має зогнити.

Докір. Горить від припадку, а гниє з недбальства.

Гори, гори, то на пироги.

Пильнуй діло, тобі користь з того буде.

Де горить, там і дим іде.

Де твориться лихо, там його наслідки видні.

Коли горить віха, то вже не потіха.

Давно віхою сповіщувано жителів про напад татар, або інше нещастя. Віха — смолоскип.

Що горить, те не мерзне.

Огонь, та взагалі тепло, є символом життя, а зима, мороз, є символом смерти.

Що не горить, того не треба гасити.

Де нема небезпеки, там і рятунку не треба.

Як Бог годить, то і мокре горить.

Без Божої помочі нічого не станеться.

Краще сім раз горіти, як один раз вдовіти.

Ліпше сім раз горіти, як раз вдовіти.

Вдівство — це дуже велике лихо.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горіти — (дія вогню)(сильно з яскравим полум'ям) палати, палахкотіти, поет, пломеніти, (здалека) паленіти, (без полум'я) жевріти, ятритися, (з великою кількістю диму) диміти, (кінчаючись) дотлівати; (при хворобі, мати температуру) пашіти, паленіти. Словник синонімів Полюги
  2. горіти — горі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. горіти — Згоряти, сил. палати, пломеніти, полум'яніти, (спалахуючи) палахкотіти, палахкотати, обр. бурхати; (- майно) іти з димом; (- світло) світитися, (ледве) жевріти, жаріти, (жаром) сяяти, зоріти, (- очі) блищати; (на сонці <- рослини>) сохнути... Словник синонімів Караванського
  4. горіти — [гоур’ітие] -р'у, гориш, гориемо, гориете; нак. гори, -р'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. горіти — -рю, -риш, недок. 1》 Піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні. 2》 Давати або випромінювати світло; світитися. 3》 перен. Бути в жару, відчувати жар (перев. від хвороби). 4》 перен. Червоніти від припливу крові; ставати гарячим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. горіти — ГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, недок. 1. Піддаватися дії вогню; знищуватися вогнем, гинути у вогні. Без підпалу і дрова не горять (прислів'я); Інтендант .. мовчки показував на Дунай, де горіли плавні (В. Словник української мови у 20 томах
  7. горіти — горі́ти : ◊ ко́ршма гори́ть → коршма Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. горіти — Згоріти, бухтіти, ватріти, вигорати, вигоряти, відгоряти, вогневіти, вогніти, гоготати, гоготіти, гуготіти, диміти, догорати, догоряти, дотлівати, жаріти, жахтіти, жевріти, жеврітися, загоратися, загорятися, зажеврюватися, займатися, запалати... Словник синонімів Вусика
  9. горіти — (аж) гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Фразеологічний словник української мови
  10. горіти — БЛИЩА́ТИ чим і без додатка (про очі, погляд — світитися внутрішнім світлом під впливом сильного почуття), БЛИСТІ́ТИ рідко, ГОРІ́ТИ підсил., ПАЛА́ТИ підсил., ПАЛАХКОТІ́ТИ (ПАЛАХКОТА́ТИ) підсил.; СВІТИ́ТИСЯ підсил., СВІТИ́ТИ підсил., СЯ́ЯТИ підсил. Словник синонімів української мови
  11. горіти — Горі́ти, горю́, -ри́ш, -ря́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. горіти — ГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, недок. 1. Піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні. Здалося Кавунові, що горить його двір, палає його клуня (Н.-Лев., II, 1956, 212); Інтендант.. Словник української мови в 11 томах
  13. горіти — Горіти, -рю, -риш гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Ном. № 14. Без підпалу й дрова не горять. Ном. № 3298. горить, як сліпий дивиться, — совсѣмъ не горитъ. Ном. № 7566. як мокре горить. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Ном. № 10909. Словник української мови Грінченка