1. Словник української мови Грінченка

горіти

Горіти, -рю, -риш

гл.

1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Ном. № 14. Без підпалу й дрова не горять. Ном. № 3298. горить, як сліпий дивиться, — совсѣмъ не горитъ. Ном. № 7566. як мокре горить. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Ном. № 10909. шкура горить (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). Г. Барв. 320.

2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. Чуб. V. 186.

3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Шевч. 127. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Шевч. 149. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. Шевч. 620.

4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. н. п. Черк. у.

5) горю-горю пень. Присловье въ игрѣ въ щітки. Чуб. ІІІ. 93.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горіти — (дія вогню)(сильно з яскравим полум'ям) палати, палахкотіти, поет, пломеніти, (здалека) паленіти, (без полум'я) жевріти, ятритися, (з великою кількістю диму) диміти, (кінчаючись) дотлівати; (при хворобі, мати температуру) пашіти, паленіти. Словник синонімів Полюги
  2. горіти — горі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. горіти — Згоряти, сил. палати, пломеніти, полум'яніти, (спалахуючи) палахкотіти, палахкотати, обр. бурхати; (- майно) іти з димом; (- світло) світитися, (ледве) жевріти, жаріти, (жаром) сяяти, зоріти, (- очі) блищати; (на сонці <- рослини>) сохнути... Словник синонімів Караванського
  4. горіти — [гоур’ітие] -р'у, гориш, гориемо, гориете; нак. гори, -р'іт' Орфоепічний словник української мови
  5. горіти — -рю, -риш, недок. 1》 Піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні. 2》 Давати або випромінювати світло; світитися. 3》 перен. Бути в жару, відчувати жар (перев. від хвороби). 4》 перен. Червоніти від припливу крові; ставати гарячим. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. горіти — ГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, недок. 1. Піддаватися дії вогню; знищуватися вогнем, гинути у вогні. Без підпалу і дрова не горять (прислів'я); Інтендант .. мовчки показував на Дунай, де горіли плавні (В. Словник української мови у 20 томах
  7. горіти — горі́ти : ◊ ко́ршма гори́ть → коршма Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. горіти — Воліє згоріти, як має зогнити. Докір. Горить від припадку, а гниє з недбальства. Гори, гори, то на пироги. Пильнуй діло, тобі користь з того буде. Де горить, там і дим іде. Де твориться лихо, там його наслідки видні. Коли горить віха, то вже не потіха. Приповідки або українсько-народня філософія
  9. горіти — Згоріти, бухтіти, ватріти, вигорати, вигоряти, відгоряти, вогневіти, вогніти, гоготати, гоготіти, гуготіти, диміти, догорати, догоряти, дотлівати, жаріти, жахтіти, жевріти, жеврітися, загоратися, загорятися, зажеврюватися, займатися, запалати... Словник синонімів Вусика
  10. горіти — (аж) гори́ть (кипи́ть) у рука́х (під рука́ми) у кого, у чиїх, під чиїми, перев. зі сл. робо́та, ді́ло і т. ін. Виконується, здійснюється і т. ін. швидко й успішно. Тепер усе горіло в його руках. Фразеологічний словник української мови
  11. горіти — БЛИЩА́ТИ чим і без додатка (про очі, погляд — світитися внутрішнім світлом під впливом сильного почуття), БЛИСТІ́ТИ рідко, ГОРІ́ТИ підсил., ПАЛА́ТИ підсил., ПАЛАХКОТІ́ТИ (ПАЛАХКОТА́ТИ) підсил.; СВІТИ́ТИСЯ підсил., СВІТИ́ТИ підсил., СЯ́ЯТИ підсил. Словник синонімів української мови
  12. горіти — Горі́ти, горю́, -ри́ш, -ря́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. горіти — ГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, недок. 1. Піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні. Здалося Кавунові, що горить його двір, палає його клуня (Н.-Лев., II, 1956, 212); Інтендант.. Словник української мови в 11 томах