горілка

А як пити таку горілку?

На одному стенді в Львівській області можна прочитати таке: «На Роздольському ГХК розроблена й впроваджена нова газомазутна горілка». Спочатку виникає питання: чому це заходився розробляти та ще й упроваджувати нову горілку не якийсь спиртово-горілчаний завод, чи гуральня, як називали колись, а ГХК? І по-друге: а як пити таку незвичайну горілку, від котрої найзапеклішого п’яницю враз занудить? Проте досить розшифрувати загадкову абревіатуру ГХК, дізнавшися, що це — гірничо-хімічний комбінат у Роздолі, після чого можна догадатися, що мовиться не про спиртовий напій, а про відомий у техніці прилад — пальник.

Якби автори цього дивовижного напису заглянули в словники або прочитали в художній літературі: «Коло вікон і серед кімнати стояли довжелезні столи, поспіль заставлені, крім пальників і примусів, безліччю немитого посуду» (Ю. Шовкопляс), — вони, мабуть, дійшли б висновку, що далеко не досить у російському слові замінити е на і, щоб із цього вийшла українська назва приладу.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

горілка — горі́лка 1 іменник жіночого роду напій * Але: дві, три, чотири горі́лки горі́лка 2 іменник жіночого роду прилад * Але: дві, три, чотири горі́лки Орфографічний словник української мови
горілка — Сивуха, як ім. оковита, гірка, пінна, (варена з медом) варенуха, (запечена в печі) запіканка, ев. ледащиця, живиця, зелений змій, адамові сльози, скажене молоко, скляний бог; (доморобна) самогін, самогон, самогонка i>з буряків</i бурячанка; д. горівка; пор. АЛЬКОГОЛЬ. Словник синонімів Караванського
горілка — I -и, ж. Міцний алкогольний напій, що є сумішшю спирту, переважно з пшениці, ячменю та ін. зернових, і води у певній пропорції. II -и, ж., тех. Пристрій для спалювання газоподібного або рідкого палива; пальник. Газова горілка. Солярова горілка. Великий тлумачний словник сучасної мови
горілка — ГОРІ́ЛКА¹, и, ж. Міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції. – Ні, куме, – кажу, – що правда, то правда: горілка до добра не доведе! (Марко Вовчок); Гнат не пив навіть горілки, котру приніс тесть (М. Словник української мови у 20 томах
горілка — Горілка — не дівка, а мачуха — не мати. Горілка і мачуха кривдять. Горілка — не жінка, а голову завертає. Задурить, затуманить, щоб насліпо повинуватися. Горілка товар з обори гонить. Пяниці пропивають худобу та інше майно. Приповідки або українсько-народня філософія
горілка — син. бичий кайф, біла, біленька, бімбер, бодяга, вакса, вода (вогняна, мертва, свиняча), водичка, де не плаває рибка, водичка (поросяча, пташина), водяра, водясик, газ, казенка, медицина, ряжанка, сльози радості, хамло, ханка. син. Словник жарґонної лексики української мови
горілка — Аквавіта (заст.), аквіта, баламутка (з тютюном), бальзам (ірон.), барбосянка, біла, біленька, білогруда, білогрудка, блаженна, блондинка, блювода, бовтанка, бормотуха, бражка, варена, вареная, варенуха, варенушечка, варенушка, варьоха, весела... Словник синонімів Вусика
горілка — Алкогольний напій (25-50% міцності); чисту г. виробляють із ректифікованого спирту і води, у сортові г. додають спирт-сирець і смаково-ароматичні додатки, деякі сорти г. — з дистиляту сирцю (напр. Універсальний словник-енциклопедія
горілка — в горі́лці ки́снути, несхв. Постійно пиячити. По панських дворах вони (дворові) позвикали в горілці киснути (Панас Мирний). залива́ти / зали́ти о́чі (вульг. слі́пи) (горі́лкою). 1. Дуже напиватися. — Чому ж ти навчиш?... Фразеологічний словник української мови
горілка — ГОРІ́ЛКА (алкогольний напій), ГІРКА́ розм., ЗІ́ЛЛЯ розм., ЗЕЛЕ́НИЙ ЗМІЙ ірон., ВЕСЕЛУ́ХА жарт., АДА́МОВІ СЛІ́ЗКИ жарт., ГРІ́ШНА ВОДА́ жарт., ЖИВИ́ЦЯ жарт., СКЛЯНИ́Й БОГ жарт., ОЧИ́ЩЕНА заст., ПІ́ННА заст., ШНАПС розм., заст., ГОРІ́ВКА діал., ТРУ́НОК діал. Словник синонімів української мови
горілка — Горі́лка, -лки, -лці; -рі́лки́, -рі́ло́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
горілка — ГОРІ́ЛКА¹, и, ж. Міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції. Гнат не пив навіть горілки, котру приніс тесть (Коцюб., І, 1955, 34); Задушливо тхнуло горілкою, гостро пахла живицею підлога (Кучер, Чорноморці, 1956, 105). Словник української мови в 11 томах