держак

Антаба, антабка, багрище, батожилно, бильце (в колисці), брачка (у сковороди), вудлище, вудилище, вушка (в каструлі, кошика), гамірка (в поздовжньої пилки), гантабка, грабевно, грабилно, граблина, граблисько, граблище, деревище (дерев'яна ручка), держа, держалка (в ложки), держално (у дзвоника і в мітли), держало, держальник, держальце, держан, держанка, держанце, держачка (бильця в колиски), держачок (у ножниць), держівно (у мотовила), держук, димавка (в ковальського міха), добні (у весла), древко (у прапора), дрин (у волока), другар (рукоять кермового весла на плоті), дуга (в сака), дужка (у відра), ефес (у меча, шаблі), ємка (в сковороди), жорнівка (в ручного млинка), жорнятка, заступень, заступилно, заступильно, истичилно, істичилно (істик — залізна паличка для чищення плуга, заст.), йомка (у совороди), кайловище (у кайла), калічка (друга ручка на кінці кісся), кісся, кісце, косовище, кляч (у невода), клячник, кляшник, кнутовище, кобилка (ручка весла, перпендикулярна до лопатки), кобильниці (поручні), ковилка (весна), колітка, колодка, колодочка (в ножа), копистник (у щітки), корба (в колодязя), корда (в ручного точила), корогвище (у прапора), косилко, косилно, косило, косильно, косовисько, косовище, коцюбник, кочережник, кочержаник, кочержилно, кочержильно, кульпак (у воза), липка (у серпа, бо робили з липи або верби), лопатилно, милін (у жорнах), милниця (ручка на кінці весла), мильон (милін), мітлище, мулявка (у весла), мульга (т.с.), мотичивно (в мотики), мотичина, навилок, навильник, ожог, ожуг (у кочерги, рогача), оскипище (у граблів), поковзень (рукоятка), поручень, поручні (в невода), пужак (рідко), пужално (в батога), ратище (у списа), рискалина (у заступа), рискалиско, руків'я (у меча), рукоятка, рукоять, ручиці (у воза), ручка (в товкача), ручки (у струга для оббілування дерева), сапилко, сапилно, сковородник, сокирище, топориско, топорисько, топорище, хватки (в сковороди), хрест (у шаблі), ціпилно, ціпів'я, чаплишно, чаплія (в сковороди), чепіга (у плуга), черемушки (в перочинного ножика), черенок (у весла, ножа), черешок (у ножа), шпинь (у веретена), щітник

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. держак — (частина предмета, за який беруться рукою) ручка, розм. руків'я, держално; (сокири) сокирище, (плуга) чепіги, (граблів) граблище, (прапора) древко. Словник синонімів Полюги
  2. держак — держа́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. держак — (ножа) черенок; (рапіри) ефес; (списа) ратище, (плуга) чепіга, (пуги) пужално, (сокири) сокирище; держальце, держачок, держално, держало, держалко. Словник синонімів Караванського
  4. держак — -а, ч. 1》 Деталь предмета (ручного інструмента, зброї і т. ін.), за яку його тримають. 2》 Деталь механізму, приладу або предмета, за яку беруться рукою для пересування, перемикання, повороту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. держак — ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм. Словник синонімів української мови
  6. держак — ДЕРЖА́К, а́, ч. 1. Деталь предмета (ручного інструмента, зброї і т. ін.), за яку його тримають. — Ого-го! — перенісся ображений буркіт довкола. Чарнецький збурено стиснув держак у шаблі (Стар., Облога.. Словник української мови в 11 томах
  7. держак — Держак, -ка м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, видъ и пр. Мнж. 179. Шух. 224, 228. МУЕ. ІІІ. 30. Подай держак од лопати свата привітати. Лукаш. 133. 2) Нижняя часть кужівника. Шух. І. 307. ум. держачок. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть. Екатер. у. Словник української мови Грінченка