держак

ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм. (граблів); ДРЕ́ВКО (прапора, списа); ПУ́ЖАЛНО, БАТОЖИ́ЛНО розм., ПУЖА́К діал. (батога); ЧЕПІ́ГА (плуга); ЕФЕ́С (холодної зброї). Колгосп бідує без деревини страшенно, навіть держака на лопату ніде дістати (М. Чабанівський); З кишені її вузенької спідниці визирала ручка маленького кольта (О. Досвітній); Хмельницький спутав свойого коня і пустив його пастися на полянці, а сам, з рукою на рукоятці ятагана, пішов до хати (І. Франко); Він пізнав рукоять свого, відполірованого долонею, грушевого ціпка (Д. Бедзик); Правиця й досі ще відчувала руків'я шаблі, в горлі стояв луною крик (Вас. Шевчук); Старий.. узяв залізні вилки, осаджені на довгому ратищі (Юліан Опільський); Маленька лопатка на довгому держалі була коло нього (Л. Первомайський); Знайшла (Ганна) граблі з обвугленим граблищем (А. Дімаров); Вони билися великими кілками, граблинами, держаками вил (О. Довженко); Хлібороб з діда-прадіда Кирило Кухта вовтузився під повіткою з самого ранку, обстругуючи нове граблисько (А. Іщук); Ой червоні стяги, Білі короговки, Гілка червоненька, А древко срібненьке (Панас Мирний); Взяв (Савка) устромлений пужалном у сніг батіг (А. Головко); Візники, підпершись батожилнами, закам'яніли на своїх високих сидіннях (І. Микитенко); Левко люто вишарпнув батога, об коліно поломив пужак на дрібні цурпалки (М. Стельмах); Зінько іде за плугом, руки на чепігах (Б. Грінченко); На пагорбі,.. спершись руками на ефес шаблі, сидів Кутузов (П. Кочура).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. держак — (частина предмета, за який беруться рукою) ручка, розм. руків'я, держално; (сокири) сокирище, (плуга) чепіги, (граблів) граблище, (прапора) древко. Словник синонімів Полюги
  2. держак — держа́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. держак — (ножа) черенок; (рапіри) ефес; (списа) ратище, (плуга) чепіга, (пуги) пужално, (сокири) сокирище; держальце, держачок, держално, держало, держалко. Словник синонімів Караванського
  4. держак — -а, ч. 1》 Деталь предмета (ручного інструмента, зброї і т. ін.), за яку його тримають. 2》 Деталь механізму, приладу або предмета, за яку беруться рукою для пересування, перемикання, повороту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. держак — Антаба, антабка, багрище, батожилно, бильце (в колисці), брачка (у сковороди), вудлище, вудилище, вушка (в каструлі, кошика), гамірка (в поздовжньої пилки), гантабка, грабевно, грабилно, граблина, граблисько, граблище, деревище (дерев'яна ручка)... Словник синонімів Вусика
  6. держак — ДЕРЖА́К, а́, ч. 1. Деталь предмета (ручного інструмента, зброї і т. ін.), за яку його тримають. — Ого-го! — перенісся ображений буркіт довкола. Чарнецький збурено стиснув держак у шаблі (Стар., Облога.. Словник української мови в 11 томах
  7. держак — Держак, -ка м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, видъ и пр. Мнж. 179. Шух. 224, 228. МУЕ. ІІІ. 30. Подай держак од лопати свата привітати. Лукаш. 133. 2) Нижняя часть кужівника. Шух. І. 307. ум. держачок. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть. Екатер. у. Словник української мови Грінченка