держак

Значення в інших словниках

1. держак — (частина предмета, за який беруться рукою) ручка, розм. руків'я, держално; (сокири) сокирище, (плуга) чепіги, (граблів) граблище, (прапора) древко. Словник синонімів Полюги
2. держак — держа́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. держак — -а, ч. 1》 Деталь предмета (ручного інструмента, зброї і т. ін.), за яку його тримають. 2》 Деталь механізму, приладу або предмета, за яку беруться рукою для пересування, перемикання, повороту. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. держак — Антаба, антабка, багрище, батожилно, бильце (в колисці), брачка (у сковороди), вудлище, вудилище, вушка (в каструлі, кошика), гамірка (в поздовжньої пилки), гантабка, грабевно, грабилно, граблина, граблисько, граблище, деревище (дерев'яна ручка)... Словник синонімів Вусика
5. держак — ДЕРЖА́К (частина ручного інструмента, пристрою, зброї тощо, за яку їх тримають), РУ́ЧКА, РУКОЯ́ТКА, РУКОЯ́ТЬ, РУКІ́В'Я розм., ДЕ́РЖАЛНО розм., РА́ТИЩЕ заст., ДЕ́РЖАЛО діал.; ГРА́БЛИЩЕ, ГРАБЛИ́НА розм., ГРА́БЛИСЬКО розм. Словник синонімів української мови
6. держак — ДЕРЖА́К, а́, ч. 1. Деталь предмета (ручного інструмента, зброї і т. ін.), за яку його тримають. — Ого-го! — перенісся ображений буркіт довкола. Чарнецький збурено стиснув держак у шаблі (Стар., Облога.. Словник української мови в 11 томах
7. держак — Держак, -ка м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, видъ и пр. Мнж. 179. Шух. 224, 228. МУЕ. ІІІ. 30. Подай держак од лопати свата привітати. Лукаш. 133. 2) Нижняя часть кужівника. Шух. І. 307. ум. держачок. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть. Екатер. у. Словник української мови Грінченка