додача

Значення в інших словниках

1. додача — дода́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. додача — -і, ж. 1》 Дія за знач. додавати, додати 1). 2》 Те, що додається. На додачу — до того, що вже є; додатково. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. додача — див. добавка Словник чужослів Павло Штепа
4. додача — ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне). Словник синонімів української мови
5. додача — ДОДА́ЧА, і, ж. 1. Дія за знач. додава́ти, дода́ти 1. Подав [князь] букет Гані, з додачею компліментів (Н.-Лев., І, 1956, 163); Додача грошей; Додача продуктів. 2. Те, що додається. Словник української мови в 11 томах