1. Великий тлумачний словник сучасної мови

додача

дода́ча

-і, ж.

1》 Дія за знач. додавати, додати 1).

2》 Те, що додається.

На додачу — до того, що вже є; додатково.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. додача — дода́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. додача — див. добавка Словник чужослів Павло Штепа
  3. додача — див. добавка Словник синонімів Вусика
  4. додача — ДОДА́ТОК (те, що додається до чого-небудь, доповнює щось), ДОПО́ВНЕННЯ, ДОВЕ́РШЕННЯ, ПРИДА́ТОК, ДОДА́ЧА розм., ПРИДА́ЧА розм., ПРИВІ́СОК розм., ГАК розм., ПРИЧИ́НОК зах.; ДОВА́ЖОК розм. (перев. про щось зайве, непотрібне). Словник синонімів української мови
  5. додача — ДОДА́ЧА, і, ж. 1. Дія за знач. додава́ти, дода́ти 1. Подав [князь] букет Гані, з додачею компліментів (Н.-Лев., І, 1956, 163); Додача грошей; Додача продуктів. 2. Те, що додається. Словник української мови в 11 томах