докучливий

I

докучний, зануда, занудливий, набридливий, нав'язливий, надоїдливий, надокучливий, надокучний, настирливий, настирний, маруда, марудний, обридливий, прив'язливий, причіпливий, ув'язливий, уїдливий, улазливий

Фразеологічні синоніми: як реп'ях; як смола; як спасівська муха; як шевська смола

II

див. нав'язливий

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. докучливий — доку́чливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. докучливий — Надокучливий, набридливий, доїдливий, надокучний, остогидливий, учепистий, учепливий, с. осоружний, невідчепний; (хто) зола, смола, оса, іржа, настира; (наполегливий) налазливий, настирливий. Словник синонімів Караванського
  3. докучливий — -а, -е. Який докучає; набридливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. докучливий — НАБРИ́ДЛИВИЙ (який набридає своєю одноманітністю, частою повторюваністю, тривалістю тощо), ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. докучливий — ДОКУ́ЧЛИВИЙ, а, е. Який докучає; набридливий. Колись в своє убогеє село В докучливу осінню пору, Вночі до батькового двору Мене далеким вітром занесло (Вас., II, 1959, 485); Монотонно гула на шибці докучлива осіння муха (Дмит. Словник української мови в 11 томах
  6. докучливий — Докучливий, -а, -е Надоѣдливый, причиняющій безпокойство. Мир. Пов. І. 134. Докучливі діти у Григора. Камен. у. Докучливе допитування. Мир. Пов. І. 140. Словник української мови Грінченка