житель

Бережак (прибережний житель), бережан (т.с.), біженець, верховинець, гірняк, горець, городянин, городянич, горянин, житець, лісовик, мешканець, мирянин, міщанин, передміщанець (житель передмістя), переселенець, поселенець, постоялець, селянин, селюк, степовик, столичанин (житель столиці), тубілець (корінний житель), узграничанин (житель прикордоння)

Фразеологічні синоніми: корінний житель; місцевий житель

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

житель — Коли ставити слово житель, а коли – мешканець? Іменник житель означає “той, хто взагалі десь живе”. Наприклад: “На березі бухти товпилися жителі Севастополя” (Василь Кучер), “Килигея вже ждали кілька місцевих жителів” (Олесь Гончар). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
житель — жи́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
житель — ЖИТЕЛЬ, -ля, ор. -лем, МЕШКАНЕЦЬ, -нця. Вживаються паралельно, але мешканець до того ще й той, хто проживає в якомусь приміщенні, а також про тварин, птахів тощо. Літературне слововживання
житель — Житець, жилець; (корінний) АБОРИГЕН; (будинку) мешканець, пожилець, п! КВАРТИРАНТ; (береговий) бережанин; (передмістя) передміщух; (степу) степовик; (гір) горянин. Словник синонімів Караванського
житель — [житеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/ -л'у, мн. -л'і, -л'іў Орфоепічний словник української мови
житель — -я, ч. Той, хто взагалі десь живе. Великий тлумачний словник сучасної мови
житель — див. жилець Словник чужослів Павло Штепа
житель — ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене.. Словник синонімів української мови
житель — ЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто взагалі десь живе. На березі бухти вже товпилися жителі Севастополя (Кучер, Чорноморці, 1956, 20); Килигея вже ждали кілька місцевих жителів (Гончар, Таврія.., 1957, 337). Словник української мови в 11 томах