житель

див. жилець

Джерело: Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. житель — [житеил'] -л'а, ор. -леим, м. (на) -леив'і/ -л'у, мн. -л'і, -л'іў Орфоепічний словник української мови
  2. житель — ГРОМАДЯ́НИН (особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки), ОБИВА́ТЕЛЬ заст.; ПІДДА́НИЙ, ПІДДА́НЕЦЬ заст. (особа, що перебуває в підданстві певної держави). — Для мене.. Словник синонімів української мови
  3. житель — ЖИТЕЛЬ, -ля, ор. -лем, МЕШКАНЕЦЬ, -нця. Вживаються паралельно, але мешканець до того ще й той, хто проживає в якомусь приміщенні, а також про тварин, птахів тощо. Літературне слововживання
  4. житель — Житець, жилець; (корінний) АБОРИГЕН; (будинку) мешканець, пожилець, п! КВАРТИРАНТ; (береговий) бережанин; (передмістя) передміщух; (степу) степовик; (гір) горянин. Словник синонімів Караванського
  5. житель — ЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто взагалі десь живе. На березі бухти вже товпилися жителі Севастополя (Кучер, Чорноморці, 1956, 20); Килигея вже ждали кілька місцевих жителів (Гончар, Таврія.., 1957, 337). Словник української мови в 11 томах
  6. житель — Бережак (прибережний житель), бережан (т.с.), біженець, верховинець, гірняк, горець, городянин, городянич, горянин, житець, лісовик, мешканець, мирянин, міщанин, передміщанець (житель передмістя), переселенець, поселенець, постоялець, селянин, селюк... Словник синонімів Вусика
  7. житель — жи́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  8. житель — -я, ч. Той, хто взагалі десь живе. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. житель — Коли ставити слово житель, а коли – мешканець? Іменник житель означає “той, хто взагалі десь живе”. Наприклад: “На березі бухти товпилися жителі Севастополя” (Василь Кучер), “Килигея вже ждали кілька місцевих жителів” (Олесь Гончар). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»