закушувати

Значення в інших словниках

1. закушувати — заку́шувати 1 дієслово недоконаного виду затискувати зубами заку́шувати 2 дієслово недоконаного виду їсти; заїдати Орфографічний словник української мови
2. закушувати — I і закусувати, -ую, -уєш, недок., закусити, -ушу, -усиш, док., перех. Затискати, стискати зубами що-небудь. II і закусувати, -ую, -уєш, недок., закусити, -ушу, -усиш, док. 1》 перех. і без додатка. Заїдати що-небудь випите (вино, горілку і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. закушувати — КУСА́ТИ (ранити зубами, жалом, хоботком тощо); ГРИ́ЗТИ (сильно хапати зубами; сильно жалити); ПРОКУ́ШУВАТИ (зубами наскрізь); ЗАКУ́ШУВАТИ (здавлювати, захоплюючи зубами); ЖАЛИ́ТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ), ШПИГА́ТИ, ЖИГА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
4. закушувати — Заку́шувати, -ку́шую, -шуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. закушувати — ЗАКУ́ШУВАТИ¹ і ЗАКУ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКУСИ́ТИ, ушу́, у́сиш, док., перех. Затискати, стискати зубами що-небудь. Закушує [Руфін] з досади губу, але зараз же примушує себе до привітнішого виразу, і підходить до Крусти (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
6. закушувати — Закушувати, -шую, -єш сов. в. закуси́ти, -шу́, -сиш, гл. Закусывать, закусить. Ном. № 6001. Уже закушував смачненько, хто добре пінної лигнув. Котл. Ен. V. 21. По одній не закушують. Ном. № 11527. Словник української мови Грінченка