затяжний

Значення в інших словниках

1. затяжний — затяжни́й прикметник Орфографічний словник української мови
2. затяжний — |довго|тривалий, довгочасний, довгий; (- хворобу) хронічний. Словник синонімів Караванського
3. затяжний — [зат'ажний] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
4. затяжний — -а, -е. 1》 Який довго тягнеться (в часі); тривалий, довгочасний. Затяжний стрибок — стрибок зі значної висоти з тривалою затримкою розкриття парашута. 2》 тех. Признач. для затягування, загвинчування, кріплення частин чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. затяжний — ТРИВА́ЛИЙ (який довго тривав або триває), ДО́ВГИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм., ДОВГОТРИВА́ЛИЙ, ДОВГОЧА́СНИЙ, ДОВГОВІ́ЧНИЙ, ДОВГОТЕРМІНО́ВИЙ, ДОВГОСТРОКО́ВИЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ (БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ), ЗАТЯЖНИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ПРОДО́ВЖНИЙ розм., ПРОТЯЖНИЙ діал. Словник синонімів української мови
6. затяжний — Затяжни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. затяжний — ЗАТЯЖНИ́Й, а, е. 1. Який довго тягнеться (в часі); тривалий, довгочасний. Тут остатніми часами переходили дощі, але не затяжні, а так, громові,— година-дві, і знов ясне небо (Л. Укр., V, 1956, 54); Довга, затяжна волинська осінь (М. Ол. Словник української мови в 11 томах
8. затяжний — Затя́жни́й, -а, -е Набранный, навербованный (о войскѣ). 2) Продолжительный, хроническій. Затяжна хвороба. 3) Затягивающійся. Затяжний хомут. Словник української мови Грінченка