затяжний
ЗАТЯЖНИ́Й, а, е.
1. Який довго тягнеться (в часі); тривалий, довгочасний.
Тут остатніми часами переходили дощі, але не затяжні, а так, громові,— година-дві, і знов ясне небо (Л. Укр., V, 1956, 54);
Довга, затяжна волинська осінь (М. Ол., Леся, 1960, 39);
Мене лікує великий спеціаліст! Хвороба в мене, він сказав, дуже серйозна та затяжна (Вишня, І, 1956, 429).
∆ Затяжни́й стрибо́к — стрибок з великої висоти з довгою затримкою розкриття парашута.
Парашутистка, розповідаючи двом письменникам про свій затяжний стрибок, раптом забула, про що розповідала, і так застигла з розведеними в повітрі руками… (Тич., III, 1957, 15).
2. техн. Признач. для затягування, загвинчування, кріплення частин чого-небудь.
Для кращого закріплення конічний хвостовик має отвір з різзю, куди вгвинчується затяжний болт (Фрез. справа.., 1957, 151).
Значення в інших словниках
- затяжний — затяжни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- затяжний — |довго|тривалий, довгочасний, довгий; (- хворобу) хронічний. Словник синонімів Караванського
- затяжний — див. довгий Словник синонімів Вусика
- затяжний — [зат'ажний] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- затяжний — -а, -е. 1》 Який довго тягнеться (в часі); тривалий, довгочасний. Затяжний стрибок — стрибок зі значної висоти з тривалою затримкою розкриття парашута. 2》 тех. Признач. для затягування, загвинчування, кріплення частин чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затяжний — ТРИВА́ЛИЙ (який довго тривав або триває), ДО́ВГИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм., ДОВГОТРИВА́ЛИЙ, ДОВГОЧА́СНИЙ, ДОВГОВІ́ЧНИЙ, ДОВГОТЕРМІНО́ВИЙ, ДОВГОСТРОКО́ВИЙ, НЕСКІНЧЕ́ННИЙ, БЕЗКОНЕ́ЧНИЙ (БЕЗКІНЕ́ЧНИЙ), ЗАТЯЖНИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ПРОДО́ВЖНИЙ розм., ПРОТЯЖНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- затяжний — Затяжни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- затяжний — Затя́жни́й, -а, -е Набранный, навербованный (о войскѣ). 2) Продолжительный, хроническій. Затяжна хвороба. 3) Затягивающійся. Затяжний хомут. Словник української мови Грінченка