затяжко

ЗАТЯ́ЖКО, розм. Присл. до затяжки́й.

Було б затяжко людям в світі жить І, дивлячись в минуле, пам’ятати Будь-кожну пережиту в щасті мить,— Це добре знають на війні солдати (Перв., II, 1958, 206);

// у знач. присудк. сл.

— Най буде в нас за рядом щороку інший війт, бо на одного, то затяжко (Март., Тв., 1954, 174).