кволитися

Значення в інших словниках

1. кволитися — кво́литися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. кволитися — -люся, -лишся, недок., розм. Почувати себе недужим, хворим; нездужати. || Жалібно стогнати; квилити. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кволитися — КВО́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок., розм. 1. Почувати себе недужим, хворим; нездужати. – В мене син чогось кволиться. Жаліється на голову усе (Марко Вовчок); Вона боязко, турботно придивлялася до Зінька – як йому: чи легшає? Чи видужує?... Словник української мови у 20 томах
4. кволитися — СКА́РЖИТИСЯ (висловлювати невдоволення з приводу неприємностей, болю, горя, чиєїсь поведінки і т. ін.), НАРІКА́ТИ, РЕ́МСТВУВАТИ, ЖАЛІ́ТИСЯ, БІ́ДКАТИСЯ, ПЛА́КАТИ підсил., СТОГНА́ТИ підсил., ПЛА́КАТИСЯ підсил. розм., СКИ́ГЛИТИ розм., СКІ́МЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
5. кволитися — КВО́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок., розм. 1. Почувати себе недужим, хворим; нездужати. — В мене син чогось кволиться. Жаліється на голову усе (Вовчок, Вибр., 1946, 169); Вона боязко, турботно придивлялася до Зінька — як йому: чи легшає? Чи видужує?... Словник української мови в 11 томах
6. кволитися — Кво́литися, -люся, -лишся гл. 1) Быть больнымъ, хирѣть. Вона й кволиться вже, — нездужає. ЗОЮР. II. 53. 2) Жаловаться на боль. Перед товариством сором кволитися, а дома заляжу до завтрого. К. ЧР. 266. Почав кволитись, що в боку болить. Г. Барв. 110. Словник української мови Грінченка