кожушина

Значення в інших словниках

1. кожушина — Шкірка звіряти [III] Словник з творів Івана Франка
2. кожушина — кожуши́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
3. кожушина — -и, ж. 1》 Не покритий тканиною кожушок (у 1 знач.). || зневажл. Ношений, поганенький кожух або кожушок. 2》 Вичинена овеча шкура, а також шматки старого кожуха. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кожушина — КОЖУШИ́НА, и, ж. 1. Те саме, що кожу́шо́к 1, 2. – Та як його без кожушини по такому холоду на роботу бігати! (Панас Мирний); Смішний він своїм чудернацьким одягом: у червоних гонведських вузеньких штанцях і в гусарській кожушині... Словник української мови у 20 томах
5. кожушина — КОЖУ́Х (довгий, перев. не покритий тканиною верхній одяг з великим коміром, пошитий звичайно з овечої шкури хутром наспід), ДУБЛЯ́НКА, ЛИНТВА́Р діал.; КОЖУША́НКА, БАЙБАРА́К (покритий сукном); КОЖУ́ШО́К, КОЖУШИ́НА, КОЖАНО́К діал. Словник синонімів української мови
6. кожушина — КОЖУШИ́НА, и, ж. 1. Не покритий тканиною кожушок (у 1 знач.). — Та як його без кожушини по такому холоду на роботу бігати! (Мирний, IV, 1955, 297); Я морозу не боюсь! — В кожушину одягнусь (Бойко, Ростіть.., 1959, 28); // зневажл. Словник української мови в 11 томах
7. кожушина — Кожуши́на, -ни ж. Тулупъ болѣе легкій. Вас. 154. Ой загину, дівчино, загину, викинь мені вікном кожушину. Чуб. 5. 57. То ви, діду Панасе, вмієте й кравцювати?.. Пошиєте ж мені кожушину, як прийде зіма. Левиц. І. 101. Словник української мови Грінченка